Іваненко Олександр
Дідусь в саду, з радісним обличчям,
Розповідає мені про літа.
У кожному слові — мудрість і тепло,
В душі його дотик, в пам’яті — сліди.
Коваленко Марія
Дідусь у шапці, з усмішкою в очах,
Сонце ллється, як його жаркий сміх.
З ним кожен день — свято,
Скарб у нашій родині, наш вірний друг.
Петров Наталія
На колінах у дідуся — казки,
Чарівний світ із старих книжок.
На кожну пригоду, на кожен лихо
Вірний, как завжди, мудрий дідок.
Сидоренко Василь
Дідусь мене вчив мріяти й боротися,
На вітрі його голос завжди звучить.
У серці живе його наука,
В спадок дає нам щастя — вічну світлицю.
Левченко Галина
Дідусь пече хліб, аромат в домі,
Тепло його рук — як любов свята.
Мудрість і простота,
Справжній приклад — ветеран життя.
Громенко Ігор
Зранку на лавці дідусь сидить,
Сонце встає, і з ним світ живе.
Його історії — мозаїка,
В кожному слові — частинка його душі.
Бондаренко Олена
Дідуся голос завжди чую,
Коли засинаю, він не йде.
В снах розказує про далекий край,
Де я його руки тримаю щиро.
Мельник Юрій
Дідусь — моя опора в житті,
Рука в руці, й не страшні бурі.
Його очі, як небо весняне,
Донесли прадавні історії мрії.
Ткаченко Валентина
Малюю дідусеві сліди на снігу,
Серце відчуває тепло з минулого.
В його слова я завжди вірю,
Сила предків у мене — легка, як пір’я.
Дорошенко Василь
Дідусь кричить з далекого краю,
Кожен радісний ранок я чую його.
На серці живе його усмішка,
Сонце його мудрості — назавжди моє.
Чучупак Ніна
Пам’ятаю дідусеві вечірні розмови,
З поетичним словом на устах.
Кожен спогад — як зірка,
Мерехтить в душі вічно.
Шевченко Ярослав
Дідусь у диданство — сказки старі,
Кожен спогад — добрий, теплий.
Його мудрість — в серці моєму,
Вчить нове: як жити, любити, творити.
Дуброва Оксана
З ним на рибалці — душа, як ріка,
Сонце грає на хвилях, з ним у єдності.
Промині літа, та пам’ять живе,
Дідуся усмішка — це дарунок з небес.
Мартинюк Борис
Говорить дідусь про життя wis,
Кожне слово — мов ехо в горах.
В його серці глибина,
Вчить мене мріяти, жити без упину.
Щербань Людмила
Сніг кружляє, а дідусь співає,
Про молодість, про любов, про весну.
Словами в казки запрошує,
В його обіймах — справжня весна.
Тарасів Ярема
Стара паличка в руках дідуся,
Кожен крок — ніби таємниця.
Сонця промені грають його волосся,
У серці пам’ять живе, як дика сила.
Гладко Олег
На лавці біля хатини дідусь спочиває,
Знову згадує про золоті літа.
Називає мене своїм сонцем,
Теплом серця мого на все життя.
Лисенко Анастасія
Дідусь прикрашає наш куточок,
Кожен радісний день — історія сіє.
Наповнює душу в часі весняному,
Вчить, як жити, як серце не зупинити.
Петренко Сергій
Пам’ять про дідуся — як ця фраза:
Не залишить серце без уважних слів.
Фрази старі, як старий дуб,
Зберігають тепло — в нашій родині віри.
Зелінська Ірина
Дідусь завжди запрошує на каву,
Шепоче про мрії, про збутися час.
Досвід не втрачається:
Я його слухаю, серце відрадіша.
Москаленко Святослав
З ним у полі, серед трави,
Говорить дідусь про своє кохання,
За кожну росяну краплю —
На світі серце пам’яті — не сама.
Соловей Світлана
В тиші ночі дідусь мені співає,
Про зірки, про далекий світ.
Словами знає — таємниця життя,
У його усмішці — дотик до вічності.
Білоконь Ярослава
Дідусь мене бере за руку,
На прогулянці розповідає про час.
Я вчуся з нього, як бути добрим,
Володію теплом, як пахощі весни.