Рак підшлункової залози залишається одним із найнебезпечніших онкологічних захворювань у світі, що характеризується агресивним перебігом та низькою виживаністю пацієнтів. За даними Всесвітної організації охорони здоров’я, щорічно від цієї хвороби помирає понад 430 тисяч людей глобально. Ранній діагноз цього захворювання утруднений через відсутність яскравих клінічних ознак на початкових стадіях розвитку. Розуміння симптомів, методів діагностики та сучасних підходів до лікування допомагає пацієнтам та їхнім сім’ям приймати обґрунтовані рішення щодо своєї терапії.
Основні симптоми раку підшлункової залози
Рак підшлункової залози часто називають "тихою смертю" через те, що хворі тривалий час можуть не усвідомлювати наявність захворювання. На ранніх стадіях розвитку пухлина не проявляється жодними характерними ознаками, що значно ускладнює своєчасний діагноз. При появі перших симптомів захворювання пухлина зазвичай вже досягає значних розмірів або дає метастази до інших органів. Розпізнавання тривожних сигналів організму є критично важливим для звернення до фахівців.
Основні клінічні прояви раку підшлunkової залози включають:
- Біль у верхній частині живота — найчастіший симптом, який носить тупий характер та посилюється у положенні лежачи
- Жовтяниця — пожовтіння шкіри та білків очей через механічне перекриття жовчних проток пухлиною
- Втрата ваги — швидке зниження маси тіла без видимих причин, часто на 5-10 кг за кілька місяців
- Порушення травлення — діарея, запор, кишкові розлади та жирний стул
- Нудота та блювання — особливо після їжі, пов’язані із сповільненням евакуації їжі з шлунка
- Синдром Труссо — тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок, специфічний для цього виду раку
- Цукровий діабет — раптова поява гіперглікемії у людей без сімейної історії цукрового діабету
- Сірий, глинистий колір фекалій — результат недостатнього надходження жовчі в кишечник
Фактори ризику розвитку захворювання
Вік є одним із найважливіших факторів ризику, оскільки рак підшлункової залози найчастіше діагностують у людей віком старше 60-70 років. Тютюнопаління збільшує ризик розвитку цього захворювання в 2-3 рази порівняно з неквапіччю. Хронічний панкреатит, цироз печінки та сімейна історія раку підшлunkової залози також є суттєвими факторами ризику.
Основні фактори ризику розглядаються в наступній таблиці:
| Фактор ризику | Рівень впливу | Описання |
|---|---|---|
| Вік понад 60 років | Високий | Більшість випадків реєструється у людей похилого віку |
| Тютюнопаління | Критичний | Збільшує ризик у 2-3 рази |
| Хронічний панкреатит | Високий | Довготривалий запалювальний процес призводить до мутацій |
| Цироз печінки | Високий | Пов’язаний із хронічними захворюваннями печінки |
| Сімейна історія | Критичний | Мутації генів BRCA2, PALB2, Lynch синдром |
| Ожиріння | Помірний | Гормональні змінення сприяють розвитку пухлини |
| Цукровий діабет | Помірний | Особливо новодіагностований у осіб старше 50 років |
| Хронічне вживання алкоголю | Помірний | Спричиняє хронічний панкреатит |
Методи діагностики раку підшлункової залози
Діагностика раку підшлункової залози вимагає комплексного підходу та застосування кількох взаємодоповнюючих методів дослідження. Жоден окремий тест не може достатньо надійно підтвердити діагноз, тому лікарі використовують комбінацію лабораторних, інструментальних та гістологічних досліджень. На початковому етапі діагностики часто застосовуються кровні аналізи та візуалізаційні методи для отримання найбільш повної картини захворювання.
Основні діагностичні методи включають:
-
Лабораторні дослідження крові:
- Визначення онкомаркера СА 19-9 (підвищення вище 37 U/ml вказує на можливість онкопатології)
- Аналіз печінкових функцій (білірубін, лужна фосфатаза, гамма-глутамілтрансфераза)
- Загальний аналіз крові для виявлення анемії та лейкоцитозу
- Визначення амілази та ліпази для оцінки функції підшлункової залози
-
Інструментальні методи візуалізації:
- Комп’ютерна томографія із контрастуванням (стандартний метод первинної діагностики)
- Магнітно-резонансна томографія з холангіопанкреатографією
- Позитронно-емісійна томографія для виявлення метастазів
- Ендоскопічна ультрасонографія з можливістю біопсії
- Гістологічна верифікація:
- Біопсія під контролем ультразвуку або КТ
- Ендоскопічна біопсія слизової оболонки
- Цитологічне дослідження панкреатичного секрету
Стадіювання раку підшлункової залози
Стадіювання є важливим компонентом діагностичного процесу, оскільки визначає прогноз захворювання та вибір оптимального методу лікування. Система TNM (tumor-node-metastasis) використовується для класифікації поширеності пухлини та ймовірності виживання пацієнтів. Комбінація розмірів пухлини, залучення регіональних лімфатичних вузлів та наявності віддалених метастазів дозволяє об’єктивно оцінити тяжкість захворювання.
Стадіївання раку підшлункової залози проводиться за наступною схемою:
| Стадія | Характеристика | П’ятирічна виживаність |
|---|---|---|
| Стадія 0 | Карцинома in situ, обмежена епітелієм | >90% |
| Стадія 1А | Пухлина <2 см, без залучення лімфовузлів | 14% |
| Стадія 1В | Пухлина 2-4 см, без залучення лімфовузлів | 12% |
| Стадія 2А | Пухлина >4 см, без залучення лімфовузлів | 7% |
| Стадія 2В | Залучення регіональних лімфовузлів | 5% |
| Стадія 3 | Поширення на магістральні судини | 3% |
| Стадія 4 | Наявність віддалених метастазів | <1% |
Сучасні методи лікування
Лікування раку підшлункової залози повинно бути персоналізованим та базуватися на стадії захворювання, загальному стані здоров’я пацієнта та його бажаннях. Комбіноване лікування, що поєднує хірургічне втручання, хіміотерапію та променеву терапію, показує найкращі результати. Вибір оптимальної терапевтичної стратегії здійснюється мультидисциплінарною командою онкологів, хірургів та радіологів.
Хірургічне лікування
Хірургічна резекція залишається єдиним методом потенційного вилікування раку підшлункової залози, однак можлива лише у 10-20% пацієнтів на час діагностики. Операція Уіпла (панкреатодуоденектомія) – найбільш часто виконувана процедура, що передбачає видалення голівки підшлункової залози, дванадцятипалої кишки та жовчного міхура. Дистальна панкреатектомія з спленектомією проводиться при локалізації пухлини в тілі або хвості органа.
Основні хірургічні процедури:
- Панкреатодуоденектомія (операція Уіпла) — видалення голівки підшлункової залози з дванадцятипалою кишкою, жовчним протоком та жовчним міхуром
- Дистальна панкреатектомія — видалення тіла та хвоста органа з селезінкою
- Тотальна панкреатектомія — видалення всієї залози при мультифокальних пухлинах
- Палітивна операція — обійма при механічній жовтяниці для покращення якості життя
Хіміотерапія
Адювантна хіміотерапія після хірургічної резекції значно збільшує період безрецидивного виживання та загальне виживання пацієнтів. Стандартний режим GEMCITABINE + CAPECITABINE дозволяє збільшити медіану виживання на 5-6 місяців порівняно з лише спостереженням. При метастатичному раці першою лінією терапії є схема FOLFIRINOX або моно-терапія GEMCITABINE.
Основні схеми хіміотерапії:
- GEMCITABINE + CAPECITABINE (найчастіше застосовується при локалізованому раці після операції)
- FOLFIRINOX (5-фторурацил + оксаліплатин + іринотекан + лейковорін для метастатичного раку)
- GEMCITABINE + ABRAXANE (паклітаксел, пов’язаний з альбуміном)
- Моно-терапія GEMCITABINE (для паціентів з поганим загальним станом)
Променева терапія
Променева терапія здійснює локальний контроль над первинною пухлиною та може використовуватися як адювантна терапія або в паліативних цілях. Конформна променева терапія та інтенсивно-модульована радіотерапія дозволяють краще зберігати здорові тканини навколо пухлини. Поєднання променевої терапії з хіміотерапією (радіохіміотерапія) є ефективнішим, ніж кожен метод окремо.
Таргетована терапія та імунотерапія
Таргетовані препарати, такі як інгібітори тирозинкінази та моноклональні антитіла, відкривають нові можливості у лікуванні раку підшлункової залози. Інгібітор EGFR (erlotinib) у комбінації з GEMCITABINE показав невеликий, але статистично значущий приріст виживання. Імуночекпойнт-інгібітори, такі як пембролізумаб та атезолізумаб, розглядаються як перспективні варіанти терапії, особливо у випадках з високою мікросателітною нестабільністю.
Паліативне лікування та стороння допомога
Паліативне лікування спрямоване на забезпечення комфорту пацієнта та контролю болю на пізніх стадіях захворювання. Адекватне знеболювання морфіном та його похідними, а також психологічна підтримка значно поліпшують якість життя хворих людей. Поживна підтримка, лікування депресії та опору з боку медичної команди є невід’ємною частиною комплексного лікування.
Основні компоненти паліативної допомоги:
- Контроль болю за допомогою опіоїдів та знеболюючих препаратів
- Нутріційна підтримка через парентеральне або ентеральне харчування
- Психологічна та духовна допомога пацієнту та його сім’ї
- Контроль побічних ефектів протиракової терапії
- Рання консультація служби хоспісу
Прогноз та виживаність
Прогноз раку підшлункової залози залишається невтішним, оскільки п’ятирічна виживаність становить лише 10-12% при всіх стадіях захворювання разом. У пацієнтів, яким проведена успішна хірургічна резекція та адювантна хіміотерапія, показатели виживання дещо краще — 20-25%. Медіана загального виживання при метастатичному раці становить 6-12 місяців залежно від загального стану пацієнта та вибраної терапевтичної схеми.
Фактори, що впливають на прогноз:
- Стадія захворювання на момент діагностики
- Можливість виконання радикальної хірургічної резекції
- Статус PS (performance status) пацієнта
- Наявність супутніх захворювань
- Відповідь на проведену хіміотерапію
- Вік пацієнта на момент діагностики
