(Рубінка «Точка зору»)
Тарас Кремінь
Мова свободи
(До Дня української мови та писемності)
Внутрішня сила рідного слова, загартована волею кожного громадянина, є не лише основним елементом психолінгвістичної концепції видатного вченого Олександра Потебного, а дещо значно більше. Адже тут, окрім кристалізації духовної пам’яті про минуле, вияву волі, таланту та гідності, є провідний шлях до осягнення національного духу, руху опору та рішучої боротьби в умовах російсько-української війни.
Герой України, Голова Верховної Ради. Андрій Парубійякі доклали значних зусиль для прийняття Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», свого часу вивели чітку формулу того, що означає для нас, українців, рідна мова. За його визначенням, це маркер національної ідентичності, тому де українець – там і територія держави.
Невже про це забули російські окупанти, які ракетним терором захищають так званих російськомовних, слова п’ятої колони та дії політичних манкуртів, продовжуючи війну, а в глобальному вимірі – відкриту боротьбу з усім світом, його правами людини, називаючи це, як видно зі свого криворужства, «мовною політикою», «інтеграцією», «традиційними цінностями» чи «боротьбою». проти екстремізму»?
Для подальшого утвердження української мови як державної недостатньо можливостей забезпечити захист мовних прав громадян України. Тому важливі спеціальні дослідження, центри вивчення расизму, зміни в українському законодавстві, діяльність міжнародного кримінального суду, який, окрім з’ясування природи найбільшої катастрофи планети, покарає всіх злочинців.
Будь-яка превентивна діяльність проти потенційних загроз з боку країни-агресора теж корисна. Адже Російська Федерація, продовжуючи геноцид українського народу, збільшує фінансування реалізації кривавих стратегій як на тимчасово окупованих територіях України, так і в еміграційному середовищі, і, на жаль, у світовому медіапросторі.
Алгоритми різноманітних соціальних мереж, що просувають небезпечний контент, дика любов до окремих балакунів із когорти «хороших росіян», геометрично масштабовані погляди, реклама та монетизація – хто, як не агресор.
Тому відомі чи нещодавно виявлені спроби ослаблення державної мови, запровадження офіційної двомовності, маніпулювання міжнародним правом, етнолінгвістичний сепаратизм, відвертий лінгвоцид, а разом з ними – вбивства, погрози та оруеллівська брехня, які мені вдалося задокументувати на посаді Уповноваженого із захисту державної мови та приєднати до кримінальних справ – є загрозою національним інтересам. Давайте пригадаємо слова Іван Огієнко: «Мова — серце нації: вмирає мова — вмирає нація».
Треба визнати: характер російсько-української війни продовжує змінюватися. Ставши здебільшого триваючим до вичерпання, ключовим завданням державної мовної політики, яка повинна діяти в плануванні відповідних інструментів, є використання новітніх технологій і відповідних ресурсів, ефективних, ідеологічно вирівняних стратегічних комунікацій, а також потужних контрзаходів, які можуть передбачити наступні кроки окупанта, послабити потенціал і знищити його шанси на успіх.
Шевченківський лауреат, народний артист України Наталія Сумськачий голос – радіодиктант національної єдності 2025, наш вибір – боротися за мову, а отже, досягати успіху своїм прикладом.
В умовах війни, як розуміє весь світ, українська мова є символом стабільності, єдності, боротьби та опору. Тому мовна ідентичність, відповідна нашому геополітичному вибору, суголосна викликам і пріоритетам, культурним маркерам чи процесам самоідентифікації народу, є серед атрибутів тих національних символів, які стоять за державою. Адже наша мова одна з перших і найважливіших.
Як зазначив видатний український поет Юрій Тарнавський у своєму блискучому есе для нашої книжки: «Україна і українська мова єдині, що без української мови не буде України, що це запорука її існування, а також потужні збройні сили, потужна економіка, помісна церква, патріотична влада з трьома некорумпованими гілками влади і політично зрілий, розумний народ».
Українська мова – це простір нашої свободи й невмирущого козацького духу, основа національної самосвідомості й внутрішньої сили людини, джерело народного руху й шлях опору, а також невмирущі голоси Стуса, Гірника, Білозіра, Гуменюка, Амеліни, Чернілевського й Рощини, дітей, викрадених і перейменованих Росією, поневолених окупацією й терором, покалічених війною, але не зламаних громадян України.
Сила рідного слова, що набула світового масштабу, і, за визначенням легендарного дипломата, письменника і вченого Юрій Щербакстала новим переконливим доказом невмирущості нашої нації, вона має рости всюди: вдома і на роботі, у прифронтових і прикордонних населених пунктах, у містах-мільйонниках і за кордоном, в Інтернеті, послугах і рекламі, в країнах ЄС і в усьому світі, де є українські національні інтереси. Де говорять мовою непереможної нації.
Тарас Кремінь – науковець, письменник, мовний омбудсмен України у 2020–2025 роках.
Погляди, висловлені в розділі «Точка зору», відображають погляди самих авторів і не обов’язково відображають позицію Радіо Свобода.
