Ви можете прослухати цей текст, ми його озвучили за допомогою штучного інтелекту:
Якщо чиновники ЄС хоч якось вважають, що вони можуть сісти за стіл переговорів щодо врегулювання війни в Україні, то це через 176 мільярдів євро заморожених російських активів, які зараз зберігаються в блоку. Це дає певні політичні та економічні важелі впливу.
Минулого місяця ЄС зрозумів, що значною мірою обійшов блок, коли Сполучені Штати представили мирний план, який було переглянуто через кілька днів після зустрічі американських і українських дипломатів у Женеві.
Представники ЄС, які побажали зберегти анонімність, кажуть, що їм вдалося видалити з оригінального тексту деякі ідеї, які безпосередньо стосувалися членства України в ЄС і НАТО.
Але Європа має в рукаві козир, який може забезпечити собі місце за столом переговорів: фінансування для України.
Пообіцявши «покрити фінансові потреби України на 2026 і 2027 роки», глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн нещодавно запропонував країнам-членам ЄС три варіанти надання Києву приблизно 140 мільярдів євро протягом наступних двох років.
Через небажання Сполучених Штатів виділяти Україні нові кошти, готовність ЄС активізувати зусилля на четвертому році повномасштабного російського вторгнення стала вирішальною для Києва.
Перший варіант, окреслений фон дер Ляєн у документі, полягає в тому, щоб окремі країни-члени надавали кошти Україні.
Другий передбачає, що Єврокомісія залучить необхідні кошти на фінансових ринках.
Але саме третій варіант – репараційна позика з використанням заморожених російських суверенних активів у ЄС – є найпопулярнішим, оскільки він не вдарить безпосередньо по кишенях платників податків ЄС.
Однак не все так просто.
По-перше, час на прийняття рішення закінчується, а Бельгія, де більшість цих активів заморожено, все ще опирається цьому кроку. Є також Сполучені Штати, які у своїй початковій пропозиції висловили зацікавленість в отриманні значної частини коштів.
26 листопада фон дер Ляєн заявила в Європарламенті, що «не бачить жодного сценарію, за якого європейські платники податків будуть платити рахунки» за Україну, і що вона готова представити правовий текст щодо репараційної позики.
Шукаю підтримки для повернення кредиту
Згідно з джерелами Радіо Свобода, Європейська комісія зараз працює над одинадцятьма законодавчими актами щодо позики, і в столицях ЄС спостерігається велике розчарування, оскільки вони ще не бачать конкретних деталей того, як план працюватиме.
Представник Європейської комісії сказав Радіо Свобода, що початкова ідея полягала в тому, щоб спочатку отримати політичну підтримку репараційної позики, коли лідери ЄС зустрінуться на саміті ЄС у Брюсселі 18 грудня. Деталі будуть узгоджені на початку наступного року, тож гроші почнуть надходити до Києва до другого кварталу 2026 року.
Є також занепокоєння, що національні дипломати та юристи загрузнуть у деталях і знищать будь-які шанси досягти угоди, якщо закон буде прийнято занадто рано.
Бельгія, батьківщина компанії фінансових ринків Євроклір Оскільки більшість російських облігацій заморожено, він хоче бачити відповідні гарантії від інших держав-членів ЄС в очікуванні дзеркальних правових заходів з боку Москви. Вимагати повернення 140 мільярдів євро – суми, що становить третину річного ВВП Бельгії – було б катастрофою для країни.
У листі прем’єр-міністра Бельгії до фон дер Ляєн Барт Де Вевер, він знову висловив своє занепокоєння. Документ отримало Радіо Свобода.
«Хоча я повністю поділяю аргумент, що європейські платники податків не повинні бути єдиними, хто платить за фінансову підтримку України, сувора юридична реальність полягає в тому, що жодного разу в історії знерухомлені суверенні активи не були «перепрофільовані» під час війни», — написав він.
«Такі активи були предметом рішень у післявоєнних угодах, як правило, у контексті воєнних репарацій для сторони, що програла».
Однак Європейська комісія все ще вважає, що угода може бути укладена в грудні, якщо достатня кількість держав-членів ЄС надасть юридично обов’язкові гарантії для підтримки репараційної позики на основі їхнього валового національного доходу (ВНД). Це означає, що менші та більш скептичні країни, такі як Угорщина та Словаччина, можуть відмовитися від участі, оскільки їхня загальна частка ВНД ЄС невелика.
Але інші – багатші та більші європейські країни – мають втрутитися, щоб розділити витрати. У Брюсселі сподіваються, що інші країни G7 за межами ЄС приєднаються до них.
«Якщо Європейську раду попросять схвалити рішення щодо схеми репараційної позики на її наступному засіданні, це буде можливо лише за умови, що всі занепокоєння, висловлені вище, будуть повністю враховані», — написав де Вевер наприкінці свого листа до фон дер Ляєн.
«Це враховує повні гарантії, надані державами-членами, що дозволить Euroclear підтримувати ліквідність активів у повному обсязі їх вартості».
«Погляд із США»
Але бельгійці не єдина перешкода, яку потрібно подолати.
Існує також «погляд США», як висловлюються деякі чиновники ЄС.
У оригінальному мирному плані США з 28 пунктів зазначалося, що «100 мільярдів доларів із заморожених російських активів буде інвестовано в зусилля США з відновлення та інвестування в Україну» і що «США отримають 50 відсотків прибутку від цієї ініціативи».
Таке формулювання справді шокувало європейських політиків і дипломатів, особливо враховуючи той факт, що кошти, які планувалося надати Україні у вигляді репараційного кредиту, Київ мав переважно використати на закупівлю зброї європейського виробництва.
Офіційні особи ЄС кажуть, що більшість елементів початкової пропозиції США було розбавлено або повністю виключено, але вони визнають, що будь-який остаточний документ може суттєво змінитися, і вони не знайомі з останніми дискусіями щодо формулювання.
Хоча ЄС хотів би, щоб репараційна позика була європейським проектом, більшість дипломатів погоджуються, що важливо зберегти підтримку Вашингтона — і його задоволення. Це може означати готовність прийняти ідею, що Сполучені Штати отримають частину коштів, або принаймні, що Україна використає ці кошти для закупівлі американської зброї.
Однак важливо, щоб Брюссель також переконався, що Сполучені Штати продовжуватимуть тиснути на Угорщину, щоб вона погодилася на продовження санкцій ЄС, включаючи збереження заморожених активів. Це процес, який відбувається кожні півроку.
У липні, коли настав час поновити заходи, Угорщині, на відміну від попередніх разів, не загрожувало вето, і багато в чому це сталося завдяки американському тиску. У Брюсселі сподіваються, що Сполучені Штати зіграють подібну роль, коли санкції будуть знову продовжені в січні 2026 року.
