Стриктури стравоходу являють собою звуження просвіту харчеводу внаслідок утворення рубцевої тканини. Це серйозне захворювання, яке значно погіршує якість життя пацієнта та може привести до тяжких ускладнень. За даними медичної статистики, стриктури стравоходу зустрічаються у 3-5% населення розвинених країн. Розуміння причин, клінічних проявів та методів лікування цієї патології є важливим для своєчасної діагностики та ефективного лікування.
Анатомія та функція стравоходу
Стравохід являє собою м’язовий орган, який простягається від глотки до шлунка на довжину приблизно 25-30 сантиметрів. Його основна функція полягає у просуванні їжі та рідини в шлунок за допомогою скорочень м’язів, процесу, який називається перистальтикою. Стінка стравоходу складається з кількох шарів: слизової оболонки, підслизової основи, м’язового та серозного шарів. Нормальний просвіт стравоходу у дорослої людини становить 2-3 сантиметри, що дозволяє їжі вільно проходити до шлунка.
Причини виникнення стриктур стравоходу
Стриктури стравоходу можуть виникнути внаслідок різних причин, які умовно поділяють на дві великі групи: придбані та вроджені. Придбані стриктури складають більшість випадків захворювання та розвиваються протягом життя людини. Вроджені стриктури трапляються набагато рідше і зазвичай виявляються у дитячому віці. Розуміння конкретних причин дозволяє лікарям призначити адекватне лікування та запобігти прогресуванню захворювання.
Основні причини придбаних стриктур:
- Хімічні опіки стравоходу (кислотами або лугами)
- Термічні травми від гарячих напоїв та їжі
- Тривале використання зонда носогастрального трубопроводу
- Радіаційна терапія при лікуванні онкологічних захворювань
- Запалювальні захворювання (рефлюкс-езофагіт, боління Крона)
- Системні автоімунні захворювання (склеродермія, пемфігус)
- Інфекційні ускладнення (туберкульоз, кандидоз)
- Травми під час ендоскопічних маніпуляцій
Вроджені причини стриктур:
- Мембрани стравоходу
- Дивертикули
- Кільцеподібні судини
- Недорозвинення м’язових шарів
Патофізіологія розвитку стриктур
Розвиток стриктури стравоходу відбувається через послідовні морфологічні зміни. Спочатку виникає запалення слизової оболонки у відповідь на пошкоджуючий фактор. Потім у фазі заживлення слизова оболонка покривається рубцевою тканиною, яка менш еластична за нормальну тканину. На завершальному етапі рубцева тканина контрактується, призводячи до звуження просвіту органу.
| Етап розвитку | Тривалість | Зміни в тканині |
|---|---|---|
| Гостре запалення | 1-2 тижні | Набряк, гіперемія слизової |
| Фібринозна інфільтрація | 2-4 тижні | Утворення фібрину та грануляції |
| Рубцювання | 4-12 тижнів | Формування колагену та контрактур |
| Хронічна стриктура | понад 3 місяці | Стабільне звуження просвіту |
Клінічні симптоми стриктур стравоходу
Симптоми стриктури стравоходу розвиваються поступово, залежно від ступеня звуження просвіту та швидкості прогресування захворювання. На ранніх стадіях пацієнти можуть не відчувати суттєвих порушень глинання, проте зі прогресуванням симптоми посилюються. Важливо зазначити, що інтенсивність симптомів не завжди корелює зі ступенем звуження, оскільки адаптивні можливості організму мають значний вплив.
Основні клінічні прояви:
- Дисфагія (утруднене глинання) – найпоширеніший симптом
- Одинофагія (болючість під час ковтання)
- Регургітація (повернення їжі назад)
- Втрата маси тіла внаслідок неадекватного харчування
- Галіtоз (неприємний запах з рота)
- Аспіраційні ускладнення – попадання їжі в дихальні шляхи
- Гіперсалівація (надмірне виділення слини)
- Відчуття розпирання за грудиною
Діагностичні методи
Правильна діагностика стриктури стравоходу вимагає комплексного підходу, який включає збір анамнезу, клінічний огляд та спеціальні обстеження. Золотим стандартом діагностики залишається ендоскопія верхніх відділів травного тракту, яка дозволяє прямої візуалізації стриктури. Додаткові методи дослідження допомагають визначити причину, локалізацію та ступінь звуження.
Основні діагностичні методики:
| Метод | Переваги | Недоліки |
|---|---|---|
| ФГДС (фіброгастродуоденоскопія) | Пряма візуалізація, можливість біопсії | Інвазивна процедура, ризик перфорації |
| Рентгенографія з барієм | Безпечна, показує контури органу | Менш інформативна для малих стриктур |
| КТ-томографія | Виявляє зовнішні причини стиснення | Не завжди показує деталі слизової |
| МРТ | Детальна візуалізація м’яких тканин | Дорога, недоступна в усіх клініках |
| Езофагометрія | Вимірює тиск і відділи | Вимагає спеціальної апаратури |
Ступені важкості стриктур
Медична спільнота розділяє стриктури стравоходу за ступенями важкості, що впливає на вибір методу лікування. Класифікація Савері-Міллера є найпоширенішою та допомагає лікарям об’єктивно оцінити стан пацієнта. Кожен ступінь має специфічні характеристики, які визначають тактику лікування.
Класифікація за Савері-Міллером:
- І ступінь – просвіт стравоходу звужений, але можливе проходження ендоскопа без ускладнень
- ІІ ступінь – значне звуження, видимі складки слизової, проходження ендоскопа утруднене
- ІІІ ступінь – майже повна облітерація просвіту, слизова не видима
- IV ступінь – повна облітерація стравоходу на значному протяженні
Консервативні методи лікування
Консервативна терапія призначається на ранніх стадіях захворювання або як додаткова методика до інших видів лікування. Вона спрямована на зменшення запалення, попередження прогресування стриктури та симптоматичне лікування. Результативність консервативної терапії залежить від причини виникнення стриктури та своєчасності призначення лікування.
Методи консервативного лікування:
- Дієтотерапія та харчові рекомендації
- Медикаментозна терапія:
- Інгібітори протонної помпи
- Кортикостероїди
- Антифібротичні препарати
- Фізична реабілітація
- Психологічна підтримка
Ендоскопічні методи лікування
Ендоскопічні втручання являють собою мінімально інвазивні процедури, які дозволяють розширити просвіт стравоходу без хірургічного розрізу. Ці методики є першою лінією лікування для більшості пацієнтів зі стриктурами. Успіх ендоскопічного лікування залежить від типу стриктури, її довжини та причини виникнення.
Основні ендоскопічні методики:
- Бужування – послідовне розширення просвіту за допомогою буж зростаючого діаметра
- Балонна дилатація – розширення за допомогою наповненого повітрям балона
- Лазерна рециклізація – видалення рубцевої тканини лазерним променем
- Ніжева дилатація – механічне розширення спеціальним пристроєм
- Інтрахілінеальна інтеграція – введення препаратів безпосередньо в стриктуру
Хірургічне лікування
Хірургічне втручання показано при невдачі консервативних та ендоскопічних методів лікування. Операції при стриктурах стравоходу мають на меті либо видалення стриктурної ділянки, либо створення обхідного шляху для їжі. Вибір методу хірургічного втручання залежить від локалізації, довжини та причини стриктури.
Основні хірургічні методики:
| Операція | Показання | Результат |
|---|---|---|
| Езофагектомія | Довгі стриктури, злоякісна природа | Видалення стриктурної ділянки |
| Езофагопластика | Субтотальні стриктури | Заміна ділянки тканиною товстої кишки |
| Гастрошунтування | Субтотальні стриктури нижньої третини | Обхідний шлях для їжі |
| Ділатація з анастомозом | Локальні стриктури | Розширення з пластикою |
Профілактика стриктур стравоходу
Профілактика стриктур стравоходу є важливою складовою медичної практики, особливо у групах ризику. Запобігання травматизації стравоходу під час медичних процедур та своєчасне лікування запальних захворювань значно знижує ризик розвитку стриктур. Освіта пацієнтів щодо безпечного поводження з токсичними речовинами також має важливе значення.
Основні профілактичні заходи:
- Уникання хімічних та термічних травм
- Правильне використання назогастральних зондів
- Своєчасне лікування гастроезофагеального рефлюксу
- Контроль автоімунних захворювань
- Монітор при довготривалій променевій терапії
- Безпечні ендоскопічні маніпуляції
- Здоровий спосіб життя та правильне харчування
Прогноз та ускладнення
Прогноз при стриктурах стравоходу залежить від багатьох факторів, включаючи причину, ступінь звуження та своєчасність лікування. Без належного лікування стриктури стравоходу можуть призвести до серйозних ускладнень. Своєчасна діагностика та адекватне лікування значно покращують якість життя пацієнтів.
Можливі ускладнення:
- Аспіраційна пневмонія
- Дегідратація та електролітні розлади
- Перфорація стравоходу
- Сепсис
- Хронічна недостатність харчування
- Злоякісна трансформація (при довгих стриктурах)
Реабілітація та якість життя
Після успішного лікування стриктури стравоходу пацієнти потребують довгострокового спостереження та реабілітації. Поступовий повернення до звичайного харчування, фізична активність та психологічна підтримка є важливими компонентами процесу одужання. Багато пацієнтів потребують повторних втручань, оскільки рецидив стриктури трапляється у 30-40% випадків залежно від методу лікування.
