Стриктури стравоходу — це серйозне захворювання, яке характеризується звуженням просвіту стравоходу, що призводить до порушення проходження їжі та рідини. Це патологічне стан значною мірою впливає на якість життя пацієнтів і може вызвати серйозні ускладнення. За даними медичної статистики, стриктури стравоходу зустрічаються у 5-10 осіб на мільйон населення щороку. Розуміння причин, клінічних проявів та методів лікування цього захворювання є критично важливим для вчасної діагностики та ефективного лікування.
Причини розвитку стриктур стравоходу
Виникнення стриктур стравоходу є результатом різноманітних факторів, які пошкоджують слизову оболонку та призводять до рубцювання тканини. Кожна причина має специфічні механізми розвитку та характеристики перебігу захворювання. Розрізняють причини на кілька категорій, залежно від їх походження та патогенезу.
Травматичні причини розвитку стриктур:
- Ендоскопічні втручання (езофагоскопія, видалення чужорідних тіл)
- Дилатація стравоходу при ахалазії
- Введення назогастрального зонда
- Механічні травми при проковтуванні гострих предметів
- Опіки хімічними речовинами (лужі, кислоти)
- Радіаційна терапія в онкології
Запальні та інфекційні причини:
- Рефлюксна хвороба (ГБРЧ)
- Цитомегаловірусна езофагіт
- Кандидозна езофагіт
- Герпесна езофагіт
- Туберкульоз стравоходу
Онкологічні причини:
- Первинний рак стравоходу
- Метастатичне ураження
- Лімфома стравоходу
- Постлучева стриктура після лікування раку
Системні захворювання, що призводять до стриктур:
- Системний склероз (склеродермія)
- Дерматоміозит
- Пемфігус звичайний
- Синдром Стівенса-Джонсона
- Ліхеноїдні реакції
Патофізіологічні механізми формування стриктур
Процес формування стриктури стравоходу розвивається поступово через серію патологічних змін в структурі тканин органу. Початковий пошкодження слизової оболонки запускає каскад запальних реакцій, які призводять до активації фібробластів. Надмірне виробництво колагену та утворення рубцевої тканини є основними механізмами звуження просвіту органу.
| Етап розвитку | Характеристики | Тривалість |
|---|---|---|
| Гостре пошкодження | Запалення, набряк, некроз | 1-7 днів |
| Рання стадія рубцювання | Активація фібробластів, синтез колагену | 1-4 тижні |
| Прогресуючого рубцювання | Організація сполучної тканини, звуження | 1-3 місяці |
| Хронічна стриктура | Стабілізація звуження, фіброз | понад 3 місяці |
Клінічні симптоми стриктур стравоходу
Симптоми стриктури стравоходу залежать від ступеня звуження просвіту органу та швидкості розвитку захворювання. Пацієнти зазвичай звертаються до лікаря при прогресуванні дисфагії, яка починається з твердої їжі та поступово поширюється на рідини. Клінічні прояви можуть розвиватися гострим або поступовим темпом, залежно від причини стриктури.
Основні симптоми пацієнтів зі стриктурами стравоходу:
- Дисфагія (утруднене ковтання) — найбільш частий симптом (90% пацієнтів)
- Болючість при ковтанні (одинофагія)
- Регургітація непроглоченої їжі
- Відрижка харчовими залишками
- Слинотеча
- Відчуття грудного болю
- Втрата маси тіла (у 60-70% пацієнтів)
- Кашель після прийому їжі або рідини
Симптоми, що вказують на ускладнення:
- Аспіраційна пневмонія
- Сепсис при прободенні стравоходу
- Гідратаційні розлади та електролітні порушення
- Синдром недостатнього харчування
Діагностичні методи та процедури
Діагностика стриктур стравоходу базується на комплексному підході, який включає клінічну оцінку, інструментальні дослідження та лабораторні аналізи. Вибір методу діагностики залежить від клінічної картини, передбачуваної причини і наявного обладнання у медичному закладі. Своєчасна та точна діагностика є основою для вибору оптимальної тактики лікування.
Первинні діагностичні методи:
-
Рентгенографія стравоходу з барієвим контрастом
- Виявляє звужені ділянки та їх локалізацію
- Показує тип стриктури (трубкоподібна, мережива-подібна)
- Дозволяє оцінити довжину ураженої ділянки
-
Езофагоскопія (ендоскопія верхніх відділів ШКТ)
- Золотий стандарт діагностики
- Дозволяє зробити біопсію тканини
- Виявляє запальні зміни та онкологічні процеси
- Манометрія стравоходу
- Оцінює моторику органу
- Виявляє супутню ахалазію або склеродермію
Додаткові методи діагностики:
- Комп’ютерна томографія грудної клітки та верхнього живота
- Магнітно-резонансна томографія для оцінки запалення
- Ультразвукова ендоскопія для визначення глибини ураження
- pH-метрія для оцінки кислотного рефлюксу
Методи лікування стриктур стравоходу
Лікування стриктур стравоходу є комплексним процесом, який вибирається індивідуально для кожного пацієнта залежно від характеру стриктури, її причини та клінічного стану. Сучасна медицина пропонує як консервативні, так і хірургічні методи, які можуть застосовуватися поодинці або в комбінації. Успіх лікування залежить від раннього виявлення та адекватного вибору терапевтичної стратегії.
Консервативні методи лікування:
-
Дієтотерапія та харчові рекомендації
- Механічно щаджена їжа
- Різноманітність та частота приймання їжі
- Достатня гідратація організму
-
Медикаментозна терапія
- Антацидні препарати при кислотному рефлюксі
- Ітрконазол або флуконазол при кандидозній езофагіті
- Системні кортикостероїди (преднізолон, метилпреднізолон)
- Інгібітори протонної помпи (омепразол, пантопразол)
- Фізичні методи лікування
- Щадна дилатація стравоходу
Ендоскопічні інтервенційні методи:
-
Бужування (дилатація) стравоходу
- Механічна дилатація за допомогою буж різних калібрів
- Ефективне у 50-70% пацієнтів
- Рецидив стриктури розвивається у 30-40% випадків
-
Дилатація за допомогою анgiографічних балонів
- Контрольована радіальна дилатація
- Менший ризик перфорації стравоходу
- Добрі результати у 60-80% пацієнтів
-
Розсічення рубцевої тканини (езофаготомія)
- Ендоскопічне розсічення стриктури
- Часто комбінується з медикаментозною терапією
- Стентування стравоходу
- Самовразниваючі металічні та пластикові стенти
- Забезпечує довгострокову прохідність просвіту
- Показано при раку та хронічних стриктурах
Інноваційні методи лікування:
- Інтраінтраопераційне введення кортикостероїдів та антиметаболітів
- Застосування мітоміцину С під час дилатації
- Введення факторів росту та стовбурових клітин
- Радіаційна терапія при раку стравоходу
Хірургічні методи лікування:
| Методика | Показання | Ефективність |
|---|---|---|
| Езофаго-гастроанастомоз | Довгі дистальні стриктури | 85-95% |
| Езофаго-єюноанастомоз | Резистентні середні стриктури | 80-90% |
| Гаструм-пластика | Короткі проксимальні стриктури | 75-85% |
| Колон-інтерпозиція | Тотальне ураження стравоходу | 70-80% |
Профілактика та прогноз
Профілактика стриктур стравоходу включає запобігання факторам, які можуть призвести до розвитку цього захворювання. Раннє виявлення та лікування захворювань, які викликають стриктури, зменшує ризик розвитку серйозних ускладнень. Прогноз залежить від причини стриктури, ступеня звуження та адекватності лікування.
Заходи первинної профілактики:
- Обережне ставлення до проковтування чужорідних тіл та гострих предметів
- Своєчасне лікування ГБРЧ та кислотного рефлюксу
- Обережне проведення ендоскопічних процедур
- Дотримання техніки введення назогастрального зонда
- Контроль запальних захворювань верхніх відділів ШКТ
- Правильне використання каустичних речовин
Показники прогнозу та результатів лікування:
- При консервативному лікуванні: рецидив у 30-50% упродовж року
- При ендоскопічному лікуванні: ремісія симптомів у 70-85% пацієнтів
- При хірургічному лікуванні: довгострокові результати у 80-95% пацієнтів
- Смертність від ускладнень становить менше 1% у спеціалізованих центрах
Стриктури стравоходу залишаються важливою клінічною проблемою, яка вимагає своєчасної діагностики та індивідуального підходу до лікування. Комбіноване застосування консервативних, ендоскопічних та хірургічних методів дозволяє досягти хороших результатів у більшості пацієнтів.
