Стриктури стравоходу: причини, симптоми та методи лікування

Стриктури стравоходу являють собою серйозне захворювання, яке характеризується звуженням просвіту харчевого тракту. Це патологічне звуження значно утруднює проходження їжі та рідин, що призводить до неприємних симптомів та ускладнень. Розуміння причин виникнення, характерних симптомів та сучасних методів лікування є необхідним для ефективного управління цією хворобою. Своєчасне звернення до лікаря дозволяє запобігти серйозним ускладненням та забезпечити якість життя пацієнта.

Визначення та епідеміологія стриктур стравоходу

Стриктура стравоходу — це патологічне звуження просвіту харчевого тракту, що виникає внаслідок рубцювання або фіброзних змін його стінки. Захворювання зустрічається в залежності від етіології та територіальних особливостей з частотою від 3 до 50 випадків на 100 000 населення. Дана патологія впливає на якість життя пацієнтів та вимагає комплексного підходу до діагностики та терапії.

Розповсюдженість стриктур стравоходу залежить від географічного розташування та економічного розвитку регіонів. У розвинених країнах основною причиною є рефлюкс-езофагіт та операції на стравоході, тоді як у країнах, що розвиваються, превалює їдкий хімічний опіки. Захворювання частіше реєструється у людей середнього та похилого віку, однак може виникнути у пацієнтів будь-якого віку.

Основні причини виникнення стриктур стравоходу

Етіологія стриктур стравоходу дуже різноманітна, включаючи як спадкові, так і набуті чинники. Розуміння причин захворювання дозволяє оптимізувати вибір методу лікування та запобігти рецидивам. Нижче наведено основні групи причин виникнення цієї патології:

Аутоімунні та запальні захворювання:

1. Склеродермія системна — грізна аутоімунна патологія з характерним звуженням середньо-нижньої третини стравоходу
2. Ахалазія кардії — первинна моторна дисфункція нижнього сфінктера стравоходу
3. Хворобоспричинена трансплантацією проти господаря (GVHD) — виникає після алогенної трансплантації стовбурових клітин
4. Первинний біліарний холангіт — може спричинити рубцювання епітелію
5. Газообраз Барретта — метаплазія багатошарового плоского епітелію на циліндричний

Хімічні опіки та травми:

1. Проковтування лугу або кислоти (найчастіше в дітей та осіб з суїцидальною метою)
2. Механічні травми стравоходу при ендоскопічних втручаннях
3. Ушкодження при введенні назогастрального зонду
4. Термічні опіки гарячими напоями та їжею

Кислотно-залежні причини:

1. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) — найчастіша причина у розвинених країнах
2. Синдром Золлінгера-Еллісона з гіперсекрецією соляної кислоти
3. Хронічне рубцювання внаслідок регулярного впливу кислоти

Ліквідні побічні ефекти та лікарські препарати:

1. Прийом бісфосфонатів без достатньої кількості води
2. Антибіотики группи тетрациклінів, особливо доксицикліну
3. Препарати калію в твердій формі
4. Нестероїдні протизапальні препарати в поєднанні з аспіраціями

Опромінення та онкологічні процеси:

1. Розповсюджена лучева терапія грудної клітки при лікуванні раку легені та молочної залози
2. Первинний рак стравоходу зі звуженням просвіту
3. Інфільтруючий рак сусідніх органів
4. Рубцювання після проведення радіохіміотерапії

Причина	Частота (%)	Тип стриктури	Особливості
ГЕРХ	40-50	Незліпна	Часто в нижній третині
Хімічні опіки	15-20	Зліпна	Множинні ділянки
Постопераційні	10-15	Незліпна	В місці анастомозу
Склеродермія	5-10	Незліпна	Трубуватий тип
Ахалазія	5-8	Функціональна	Без органічного звуження
Радіаційне ушкодження	3-5	Зліпна	Масивне рубцювання

Клінічні прояви та симптоми

Симптоматика стриктур стравоходу залежить від ступеня звуження просвіту та темпу прогресування захворювання. У більшості випадків розвиток症狀 відбувається поступово, що дозволяє організму певною мірою адаптуватися. Основні клінічні прояви включають:

Симптоми дисфагії:

1. Дисфагія для твердої їжі як перший симптом (90% випадків)
2. Поступова дисфагія для напівтвердої їжі
3. Гіперсаліація та посилене слиновиділення
4. Відчуття прегради при ковтанні в грудній клітці
5. Огригування проковтаної їжі вгорі через кілька хвилин після прийому їжі

Больові синдроми:

1. Біль за грудиною при ковтанні (одинофагія)
2. Ретростернальний дискомфорт
3. Біль у спині та міжлопатковій ділянці
4. Спазмоподібні болі, що посилюються при ковтанні гарячої їжі

Симптоми недостатності харчування:

1. Прогресуюча втрата ваги пацієнтом
2. Дефіцит білків та вітамінів
3. Анемія внаслідок дефіциту заліза та фолієвої кислоти
4. Слабкість та енергетичний дефіцит
5. Остеопороз при тривалому захворюванні

Додаткові симптоми:

1. Частий кашель, особливо під час приймання їжі
2. Хронічна охриплість голосу
3. Нічна аспірація та аспіраційна пневмонія
4. Неприємний запах з рота
5. Галітоз внаслідок застійних процесів

Діагностичні методи та інструментальні дослідження

Діагностика стриктур стравоходу базується на комплексному підході, який включає анамнез, фізикальне обстеження та сучасні інструментальні методи. Ранній діагноз дозволяє запобігти ускладненням та обрати оптимальну тактику лікування. Основні методи дослідження:

Клінічне обстеження:

1. Детальний збір анамнезу про випадки проковтування хімічних речовин
2. З’ясування характеру та тривалості дисфагії
3. Оцінка втрати ваги та статусу харчування
4. Виявлення ознак аутоімунних захворювань

Рентгенографія стравоходу з контрастною речовиною:

1. Класичне просвітлювальне дослідження з барієвою сульфатною суспензією
2. Виявлення звуження просвіту та рубцевих змін
3. Оцінка довжини та локалізації стриктури
4. Диференціювання доброякісних та злоякісних процесів

Ендоскопія верхніх відділів травного тракту:

1. Золотий стандарт діагностики стриктур стравоходу
2. Прямий огляд слизової оболонки та оцінка ступеня звуження
3. Взяття біопсійного матеріалу для гістологічного дослідження
4. Виключення онкологічної патології та виявлення запальних змін
5. Можливість одночасного проведення лікувального втручання

Монометрія стравоходу:

1. Вимірювання тиску в сфінктерах стравоходу
2. Оцінка моторної функції стравоходу
3. Диференціювання функціональних та органічних стриктур
4. Виявлення порушень перистальтики

Комп’ютерна томографія грудної клітки:

1. Оцінка товщини стінки стравоходу
2. Виявлення ознак запалення навколишніх тканин
3. Виключення онкологічного процесу
4. Оцінка розповсюдженості процесу

Методи консервативного лікування

Консервативна терапія стриктур стравоходу спрямована на зменшення вираженості симптомів та уповільнення прогресування захворювання. Однак необхідно враховувати, що консервативне лікування ефективне тільки в ранніх стадіях захворювання та при світліх незліпних стриктурах. Основні консервативні методи:

Медикаментозна терапія:

1. Інгібітори протонної помпи (омепразол 40 мг на добу) — для зменшення кислотної агресії
2. Антацидні препарати для нейтралізації соляної кислоти
3. Прокінетики (домперидон, метоклопрамід) — для поліпшення перистальтики
4. Системні кортикостероїди при аутоімунних формах захворювання
5. Системні імуносупресивні препарати при склеродермії та GVHD

Дієтичні рекомендації:

1. Механічно м’яка, висококалорійна дієта
2. Уникнення гарячої та механічно грубої їжі
3. Прийом їжі малими порціями 5-6 разів на день
4. Достатнє вживання води для полегшення проходження їжі
5. Додаткове висотне харчування при вираженій дисфагії

Фізіотерапевтичні методи:

1. Розслаблювальні техніки для зменшення мʼязових спазмів
2. Фітотерапія та фітопрепарати з протизапальною дією
3. Санаторно-курортне лікування при затяжних формах
4. Лікувальна гімнастика для зміцнення дихальних м’язів

Хірургічні та малоінвазивні методи лікування

Хірургічне та малоінвазивне лікування стриктур стравоходу показане при неефективності консервативної терапії та вираженої дисфагії. Вибір методу лікування залежить від локалізації, довжини стриктури та основної причини її виникнення. Основні процедури включають:

Ендоскопічна дилатація:

1. Механічна дилатація з використанням розширювачів Вульфсона та Савері
2. Пневматична дилатація з використанням спеціальних балонів
3. Бужування стравоходу гнучкими буджами постозростаючого розміру
4. Проведення процедури під контролем ендоскопу та рентгеноскопії
5. Повторні процедури при рецидивах звуження

Ендоскопічні розтини та радіохірургія:

1. Ендоскопічне розсічення рубцевої тканини за допомогою ніжа та коагулятора
2. Ендоскопічна дилатація з електрохірургічним розсіченням
3. Лазерна коагуляція рубцевої тканини за допомогою СО2 або Nd:YAG лазера
4. Аргоноплазмова абляція для видалення рубцевої тканини

Стентування стравоходу:

1. Введення тимчасових або постійних металевих та пластикових стентів
2. Розширення просвіту стравоходу за допомогою саморозширювального стента
3. Попередження рецидиву звуження під час загоєння
4. Видалення тимчасових стентів після закінчення курсу лікування

Метод лікування	Ефективність	Ризики	Період відновлення
Дилатація	60-70%	Перфорація, кровотеча	1-2 дня
Ендоскопічне розсічення	75-85%	Кровотеча, інфекція	3-5 днів
Стентування	80-90%	Міграція стента, утворення новых стриктур	7-14 днів
Заміщення стравоходу	85-95%	Анастомозна неспроможність	2-3 тижні

Хірургічне втручання:

1. Езофагопластика з використанням товстокишкового трансплантату
2. Гастрична трубка з клапаном при масивних рубцеваннях
3. Тонкокишкова інтерпозиція при множинних стриктурах
4. Циркулярна міотомія при функціональних розладах
5. Резекція уражених ділянок стравоходу при невправності консервативного лікування

Профілактика та ускладнення

Профілактика стриктур стравоходу включає запобігання факторам ризику та своєчасне лікування базових захворювань. Ускладнення від стриктур стравоходу можуть бути серйозними та навіть життєзагрозливими. До основних заходів профілактики та можливих ускладнень відносять:

Первинна профілактика:

1. Уникнення прямого контакту з хімічно активними речовинами
2. Освітлення населення про небезпеку проковтування лугу та кислоти
3. Правильне зберігання хімічних речовин у недоступному для дітей місці
4. Своєчасне лікування ГЕРХ з використанням інгібіторів протонної помпи
5. Обережне введення назогастральних зондів та виконання ендоскопічних процедур

Вторинна профілактика:

1. Регулярне спостереження пацієнтів з інструментальної діагностикою
2. Планове проведення дилатацій для запобіганню рецидивів
3. Дотримання дієтичних рекомендацій та способу життя
4. Контроль основного захворювання, яке спричинило стриктуру
5. Виявлення та лікування ускладнень у ранніх стадіях

Можливі ускладнення:

1. Аспіраційна пневмонія і пневмоніт внаслідок проникнення їжі в дихальні шляхи
2. Органічна перфорація стравоходу при бужуванні з розвитком медіастиніту
3. Синдром мальабсорбції з вираженою втратою ваги та дефіцитом поживних речовин
4. Зобов’язуюча дегідратація й електролітні порушення
5. Розвиток раку стравоходу при тривалих рубцевих змінах
6. Психосоціальна дезадаптація внаслідок тривалих обмежень у харчуванні

Стриктури стравоходу — це серйозна патологія, яка вимагає комплексного та персоналізованого підходу до лікування та управління. Своєчасна діагностика та адекватна терапія забезпечують найкращі результати та якість життя для пацієнтів з цією хворобою.