Аліса Тритяченко
“Вірменія була в блокаді, не було газу, хліб і їжа були за талонами, був голод. Це було дуже важко, але ми це пережили. Якщо витримала така маленька країна, то виживе і наша велика країна”, – каже Азат Азатян.
Через війну чоловік був змушений тричі залишати рідний дім – спочатку у Вірменії, потім двічі в Україні. Після початку повномасштабного вторгнення евакуював людей з-під окупації та доставляв гуманітарну допомогу – за це потрапив у полон, де пробув 43 дні.
Зараз Азат проживає в Запоріжжі. Разом із дружиною він створив громадську організацію «Добре місце», яка відкрила реабілітаційний центр для цивільних в’язнів і понад 20 місць у різних регіонах країни для підтримки внутрішньо переміщених осіб, військовослужбовців та людей, які втратили роботу через війну. Серед проектів – школа для дітей-переселенців, яка під час авіанальотів працює автономно і знаходиться за двадцять кілометрів від фронту. Своєю історією Азат поділився з проектом Радіо Свободаяк справи“.
«Україна – другий дім»
Азат Азатян народився в Єреван. У 1988 році там стався землетрус, і в Нагірному Карабасі почалася війна з Азербайджаном. Через важкі життєві умови його родина переїхала в Україну.
“Було дуже важко: не було світла, іноді світило по 20 хвилин, іноді по дві години на добу. Вірменія була в блокаді, не було газу, хліб і їжа були за талонами, був голод. Генератори були, але вони не були настільки поширені, як зараз в Україні. Це було дуже важко, але ми це пережили. Якщо вижила така маленька країна, як Вірменія, то виживе і наша велика країна”.
Я не погоджувався з вхідним режимом
Він став новим домом для родини Торез в Донецькій області – там у батька Азата був бізнес. Вони прожили в місті понад 20 років, але у 2014 році його окупували російські гібридні сили.
“Я виїхав з Донецької області, тому що не погоджувався з тим режимом, який прийшов. І я не міг нічого змінити. Відтоді я капелан: часто їздив на фронт, допомагав і мирним жителям, і військовим”.
За словами Азата, тоді було важко піти, але під час повномасштабного вторгнення стало ще важче. У 2022 році родині довелося залишити придбаний будинок і Бердянськ через російську окупацію. Зараз вони живуть в Запоріжжя.
«Ти не можеш зламати свій дух»
У серпні 2025 року Азат заснована спеціалізований реабілітаційний центр для цивільних в’язнів «Шлях вільних». Чоловік каже: державні ресурси зосереджені переважно на підтримці військовослужбовців та ветеранів. І це він знає з власного досвіду – у 2022 році Азат потрапив у полон.
Азат евакуював людей з Маріуполя, Бердянська та доставив гуманітарну допомогу – загалом з окупації вивіз близько 1200 осіб. І за це, за його словами, він провів у полоні 43 дні.
Їх тягнули до підвалів і катівень, де тримали й морально били.
«Більшість мирних жителів, які потрапили в полон, – це люди з проукраїнською позицією: волонтери, громадські діячі, які намагалися підтримати моральний дух людей, щоб вони не здалися і не чекали Україну.
Це не подобалося російським військовим, тому таких людей затягували в підвали і підземелля, де тримали і ламали морально і психологічно, намагаючись змусити здати свої посади. Так, фізично зламали людей, але зламати український дух неможливо».
За словами чоловіка, полон залишає важке психологічне навантаження, зокрема через фізичне та сексуальне насильство, з яким стикаються як чоловіки, так і жінки. Мета реабілітації, наголошує Азат, не змусити людину забути пережите, а дати людині стимул рухатися далі.
Станом на кінець 2025 року Організація Об’єднаних Націй (ООН) продовжує документувати поширені та систематичні випадки катувань в Україні, переважно з боку російських окупаційних військ. Основні дані ґрунтуються на звітах Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні (МППЛ ООН) та Незалежної міжнародної комісії з розслідування порушень в Україні. У жовтні 2024 року Комісія ООН заявила, що тортури російською владою цивільних громадян України та військовополонених є настільки поширеними, що носять ознаки скоординованої державної політики та вважаються злочином проти людства. Понад 95% опитаних українських військовополонених, які повернулися з російського полону, повідомили про систематичні катування та жорстоке поводження. У 2025 році звільнені продовжують повідомляти про побиття, ураження електричним струмом, сексуальні насильства та імітаційні страти.
У Генпрокуратурі України повідомляють, що справи про сексуальне насильство щодо військовополонених і цивільних осіб, які затримані, розглядаються окремо і не розголошуються до закінчення воєнного стану. Щодо злочинів, скоєних проти мирного населення під час окупації, LB.ua зазначила, що начальник відділу розслідування злочинів, пов’язаних із сексуальним насильством під час конфлікту (УНП) Генеральної прокуратури України Анна Сосонська, станом на 1 липня 2025 року зафіксовано 368 фактів сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом: 136 з них – за участю чоловіків, 232 – з жінки. І 19 неповнолітніх».
Держдума Росії денонсувала Європейську конвенцію проти тортур. До цього президент Росії Володимир Путін вніс до Держдуми відповідний законопроект.
“Ми займаємося не фізичною реабілітацією, а відновленням психічного здоров’я. Російські військові намагалися зламати людей психологічно, придушити нашу волю, принизити і знищити нас як особистість, як особистість.
Ми намагаємося допомогти цим людям одужати, стати на ноги і повернутися до повноцінного життя, щоб людина не тільки почала жити, але й змогла самореалізуватися: відкрити власну справу, знайти роботу, відновити здоров’я та стосунки з родиною – з дітьми, дружиною чи чоловіком».
«Кожна людина — це не просто історія»
Разом із дружиною Азат також відкривав простори “гарне місце”яких уже 21 у Запорізькій, Київській, Рівненській, Львівській та Закарпатській областях. Організація надає підтримку в різних сферах – від освітнього простору для дітей до допомоги військовослужбовцям, внутрішньо переміщеним особам та тим, хто втратив роботу. У центрах можна придбати одяг, взуття, продукти харчування та товари першої необхідності.
Усі простори працюють безкоштовно, а команда Good Place майже повністю складається з переселенців. Один із них Сергій – ветеран та батько п’ятьох дітей.
“Коли ми з дружиною тільки починали, першим волонтером, який приєднався до нас, був Сергій з сім’єю. Він був в армії, збив два літаки і гелікоптер, але був поранений. Через це його “списали”, але він не зупинився на досягнутому і допомагає іншим людям. Кожна така людина – це не просто історія, це цілий блокбастер. І я думаю, що в кожному з цих блокбастерів вони переможці”.
Він називає це постійною необхідністю підтримувати функціонування центрів в умовах постійних обстрілів і відключень електроенергії, щоб кожен відвідувач почувався в безпеці.
Ми хочемо, щоб людям було тепло і безпечно.
“Наші центри потрібно постійно підтримувати в належному стані, щоб люди, які приходять по допомогу, і діти, які тут навчаються, відчували себе в безпеці та теплі. Ми трохи перейняли це від наших партнерів з Нідерландів. Ми були там і бачили, як працюють школи.
Ми вирішили, що те ж саме можна зробити навіть у Запоріжжі, за 20 кілометрів від фронту. Ми інвестуємо майбутнє в дітей, щоб вони були розумними, досягали висот і були українцями не лише за паспортом, а й серцем – справжніми, вільними українцями».
«Гармонія в хорошому місці»
У 2024 році громадська організація “Гарне місце” спільно с Бердянська міська військова адміністрація. відкрила приміщення в Запоріжжі для тих, хто переїхав з Бердянська Гімназія “Гармонія”. Азат зазначає, що це перша така співпраця в Україні, яка дозволила відкрити школу щоденного офлайн-навчання.
Зараз у закладі навчається 150 студентів з окупованих населених пунктів, але більшість із них – із Бердянського району. Це молодша і старша школа, з першого по дев’ятий клас. У перспективі планують відкрити ліцей.
“Ми разом тандем. У нас гармонія, розумієте? У нас така символічна назва. Абсолютно ніхто не думав, що таке буде. Але гармонія в “Добрему місці”, а хороше місце в “Гармонії”.
Молодша школа знаходиться в підвалі, тому навчання там не переривається навіть під час авіанальоту. Поруч, на другому поверсі, 19 січня відкрили приміщення загальноосвітньої школи – першими тут побували журналісти Радіо Свобода.
У кожному класі на обох поверхах встановлено інтерактивні дошки. Для забезпечення безперебійної роботи під час відключень електроенергії використовуються зарядні станції та генератор. Також є обідні зони та гарячі обіди: старшокласники можуть скористатися мікрохвильовою піччю або заварити собі чай. Для дітей завжди доступна питна вода, свіжа випічка та печиво.
Цього року Азат планує розширити центри Good Place і хоче відкрити спеціалізований реабілітаційний центр для сімей, які постраждали від війни.
“Україна стала для мене другим домом, моєю другою батьківщиною, і я її дуже люблю. Я не можу відірватися від України, навіть якщо маю можливість виїхати і жити за кордоном. “Я відчуваю потребу бути тут і допомагати своїм співгромадянам, своїм людям і жителям не тільки Запорізької області, а й усієї України”.
Станом на середину грудня 2025 року в Україні офіційно зареєстровано 4,62 млн внутрішньо переміщених осіб. повідомили Міністерство соціальної політики, сім’ї та благоустрою на запит видання “Апостроф”. Найбільше переселенців проживає в Харківській, Донецькій та Дніпропетровській областях, а також у столиці України Києві.
