Українка Леся
1. Вітер
О, вітер, вільний мандрівнику,
Несеш до нас слова далекі,
Твоя пісня — простору дзвін,
В повітрі грає, наче лехи.
Українка Леся
2. Весна
Приходить весна, як ніжний сміх,
Розквітли дерева, живаця струм,
Каплі роси — то сонний бляск,
Природа танцює, наче на вальс.
Українка Леся
3. Ліс
Таємний мій ліс, в глибині душі,
Ти чуєш, як шепочуть гілки?
Старі дуби — хранителі тиші,
Вони тримають час на своїй мапі.
Українка Леся
4. Річка
Течи, річко, в тихій сині,
Несучи спогади з давнини,
Твої води, мов пам’ять,
Обіймають береги і сади.
Українка Леся
5. Гори
Гори, вкрай світлого неба,
Висота — мрій моїх гранів.
Там у тумані, в небесах,
Розцвітають думки без країв.
Українка Леся
6. Сад
В саду розцвіла бузкова
Іскриста радість — сміх весни.
Пелюстками лягає мова,
Нам даруючи свої сни.
Українка Леся
7. Ранок
Ранок прийшов на степи простори,
Досвітками стелиться жага.
Колір золота, трави в тіні,
Просыпається життя — не глуха.
Українка Леся
8. Небо
Небо — це вічна таємниця,
У зірках зберігає дух,
Там світло мрій, там наші віри,
Там завжди знайдеться потік.
Українка Леся
9. Поля
Поля широкі, як серце живе,
Згадуючи пращурів день,
Продзвенить пісня, в росі, в траві,
І перший дощ принесе надій.
Українка Леся
10. Озеро
Озеро, дзеркало під небом,
В тобі відображення світла,
Там рибки грають у спокої,
Ти — таємниця, що тримає вітри.
Українка Леся
11. Сніг
Сніг, сніг, сніг, тихий шепіт,
Він накриває всі сліди,
У зимових мріях, що нас повели,
Він застеляє разом із дорогою.
Українка Леся
12. Гроза
Поглянь, як гремить о цю мить,
Гроза, краса та тривога!
Природа вирує, вогняна пісня,
Дощі обіймають землю безмірно.
Українка Леся
13. Сонце
Сонце, ти — світло мого серця,
Ти розпускаєш світло у млі,
Ласкаво пестиш кожне зерно,
Твоє тепло — це материнська мрія.
Українка Леся
14. Час
Час, що мчить, та не торкнеться,
Природа збережена в віках.
Промінь, що падає в долоні,
Нас завжди зв’яже з теплою віхою.
Українка Леся
15. Туман
Туман лягає ніжний, мов шаль,
Закутує в таємниць обман,
У безмежжі мрій, світляні далі,
Таїна глибока в його пан.
Українка Леся
16. Спогад
Спогад занурює в звуки і світло,
Вільні думки — бродячі, що грають.
Твій образ живе, як пісня,
У вічності в серці мій сад.
Українка Леся
17. Пташине
Соловейко, о, твій голос розливає,
Мелодії серця, в траві, на гіллі.
Вринь мій світ, що тихо лунає,
У піснях первозданна суть здійсни.
Українка Леся
18. Літня ніч
Літня ніч, ти зоряна жіноча,
Змішуючи вітри без страху,
Ти чуєш, як природа співає,
Усмішка — горно, що не зникне.
Українка Леся
19. Квіти
Квіти встеляють всю землю,
Кожен пахне мрією весни,
Відкривши барви душі,
Поміж трава, немов струна.
Українка Леся
20. Дощ
Дощ падає, пісня в тиші,
Води вплітаються у землю,
Ти, природа, граєш у змові,
І в кожній краплі — повість, надія.
Українка Леся
21. Вечір
Вечір м’який, спокійний, зоряний,
Він дарує мрії та мить,
Обіймаючи землю в тінях,
Приносячи спокій у серце.
Українка Леся
22. Роздуми
Роздуми на листі дерева,
Тіні, що сплітають слова.
Природа — моя вчителька мудра,
Вона знайде ключ до серцевого.
Українка Леся
23. Шум
Шум лісу, мов дихання,
Вітри, що щось тихо шепчуть.
Я вважаю його надією,
Природа, ти — музика моєї думки.
Українка Леся
24. Хмари
Хмари блукають, мрії плетуть,
Небо розсипає пісню з світлом,
І звуки шепочуться в саду,
Там, де життя приймає червоні квіти.
Українка Леся
25. Дивосвіт
Дивосвіт, у котрому ти мовчиш,
Віють вітри, лунає мрія.
Природа — моя любов і дім,
Вічно живий, істинний смисл.