Ракетний удар Ірану до Аль-Джудаса в Катарі був кроком із сильним символічним значенням, ретельно обчисленим для демонстрації визначення, але в той же час, що дозволяє уникнути більш широкого і руйнівного конфлікту.
Іран відкрито заявив, що кількість ракет, виданих наприкінці 23 червня, відповідає кількості бомб, які впали Сполученими Штатами, до ядерних об'єктів іранських ядерних об'єктів, що є сигналом наміру спричинити пропорційну реакцію, а не викликати неконтрольоване ескалацію.
Ця симетрія в діях наголошує на бажанні Ірану продемонструвати, що напади на її територію не будуть відповіддю, але також не прагнуть до повної розподіленої війни.
Чому Іран забив повітряну базу Аль-Від?
Повітряна база Аль-Ейдед-найбільша військова база США на Близькому Сході і виступає центральним командуванням Центрального командування (Centralcom), яке контролює військові операції США в регіоні. Супутникові зображення 20 червня показали, що США вилучили близько 40 військових літаків з бази.
Символічний характер впливу підтверджується очевидною спробою мінімізувати втрати серед людей та пов'язані з цим пошкодження. Удар був завданий на основі Аль-Ядада, проте Іран підкреслив, що він обрав предмет поза поселеннями, і, за словами Катарських чиновників, ніхто не постраждав у нападі.
Така стриманість свідчить про те, що мета Ірану полягала не в тому, щоб викликати масових жертв, а зробити політичну та військову заяву. Завдяки попередженню про вплив та ретельний вибір цілей, Іран дозволив США та його союзникам вжити запобіжних заходів, що ще більше зменшило ризик ненавмисної ескалації.
Іран сигналізує про готовність до де -ескаляції
Цей підхід відображає відповідь на вбивство Сполучених Штатів Касма Сулеймані, керівника підрозділу Аль-Кудс, якого часто називали другим за найбільшою впливом людини в Ірані. У відповідь Іран потрапив у ВПС Іраку, де в січні 2020 року були американські війська. Цей удар також попередив заздалегідь, і він не призвів до смерті людям.
В обох випадках Іран прагнув задовольнити внутрішні вимоги щодо помсти, даючи сигнал міжнародному співтовариству – особливо регіональним гравцям та світовими державами – про його відкритість до де -дескалації.
Така тактика надає всім сторонам можливість уникнути подальшого загострення, що дозволяє лідерам сказати, що вони діяли рішуче, не перетинаючи межу, що зробить дипломатичне врегулювання неможливим.
