Шевченко Тарас
Гірка сльоза на мові,
Без хліба, без надії,
Спустошена земля —
Лише тіні зболені,
Річки сліз в дождь весняний.
Франко Іван
Голод у серці крикою,
Народ, що страждає,
Шепоче — в пам’яті
Зберегти треба дорогу,
Історію, що не забувається.
Симоненко Василь
Темрявою накриті,
Де колись жила надія,
Тепер лише спогади
Про родину, про мрію,
Про вільність, про хліб і честь.
Багряний Іван
Поле вмирає без силу,
Голодомора рани гіркі,
Згадуючи тяжкі часи,
Серце кричить в самоті
За тими, кого вже нема.
Сосюра Василь
Шумлять намолені вітри,
Спогади, мов сосни.
Сліз безліч у морозах,
Прощай, моя рідна,
Твій біль в серці залишится.
Олесь Олександр
Темрява свиста вітру,
Поле — цвинтар мрій,
Голодомор — це не просто,
Це пам’ять страждань людей,
Де солодка була весна.
Кобилянська Ольга
Кожна зернина — лелека,
Для щастя — хліб, для смерті — тінь.
Важке це коріння, кохане,
Відкриє серце старих пісень
Нескінченне наше горе.
Костенко Ліна
Поезія в кожному слові,
Голод лишив у серці шрам,
А пам’ять кричить — не забути,
Відродити воли, надій туман
В голубих очах — справжніх.
Цепкало Валерій
На полі, де в’януть зерна,
Джангарі волі на спині.
З висоти гіркої пам’яті
Сумні пісні про нас —
Сплели ми роки і болі.
Бондаренко Олексій
Пам’ять як камінь у грудях,
Голодомор — гіркий чай,
Тінь минулого не зникне,
Вона завжди з нами —
У сльозах, у темряві ночі.
Черкасенко Григорій
Сонце заслоняне темрявою,
Сіяло коли-то над полем.
Голод пухкої душею,
Спогади — це холодне закляття,
Де смерть шепче таємниці.
Ярмуш Сергій
Коли зерно дими забрало,
Відстань між хлібом і натхненням.
Пам’ять — це сльоза на папері,
Прислухайтесь, як гірко стогне
Серце народу, зранене.
Лук’янов Володимир
Сумно в полі, де нас не стало,
Вітри крутять тугу пісні.
Голодомор живий у поезії,
І серце своє кляне,
Там, де вітер пам’яті.
Бойченко Олександр
Вивітрюють спогади —
На порожніх столах,
Де для дітей не стало хліба,
Тільки пісні страждання —
Лунають у кожній дні.
Драч Іван
Пам’ять світла, навіть у темряві,
Коли голод брату дихав.
Слово, мов криця, зігріває,
У кожнім вірші — гіркі плачі,
Історія нашого народу.
Крижанівський Олексій
Споглядючи в ночі темряву,
Відкриваю зімну сліз,
Голодомор, пам’ять в серці,
Там, де в стужі, в тиску,
Долалася непереможна тексти.
Біла Оксана
Краю мій, чому так болить,
Без паростка, без часу?
Голодомор малює тіні,
Прощання з рідною землею,
Загублене для світла.
Ковальчук Іванна
Гірке мовлення вітрів,
Пам’ять над полем лине.
Про хліб і про радість,
Про братів, що в муках сплять,
Про гіркий подих нашої днини.
Романенко Любомир
Стежками історії йдем,
Де хліб ламався на коленях.
Голодомор — темна драма,
Віковічна пісня,
Яка завжди крутиться м’ятно.
Чубась Людмила
В тиші звучить гірка пісня,
Голод рве серце на частини.
Не забути нам, не знищити,
У віршах оживе —
Наша правда, наша пам’ять.
Кохан Олександр
Скорботи стежка веде,
На полі, де криваві сліди.
Спогади у старих руках,
Від нас не втікає історія —
Це крик душі, це спогляд.
Гребінка Петро
З бруду і кісток народжені,
Світанки гіркого дня.
Голодомор — гірка доля,
Спогади, що стілі не дають,
Вперед у світло, в забуття.
Руденко Ярослав
Чужі поля, чужі мрії,
Голод з роду в рід переходить.
Тонка нитка — пам’ять,
У ній живе болісна історія,
Жіночий плач, неначе пісня.
Коваленко Валентина
Завжди отой жіночий крик,
Історія, що в’яну в літа,
Голодомор — чаша з гіркотою,
Не забути, не забути,
Пам’ять жива — душа гірка.
