«Війна війною, а дерибан за графіком». Так можна перефразувати відомий вислів після того, як Рада та Зеленський фактично дозволили легалізувати та залишити за собою незаконно отримані, тобто вкрадені у держави та/або місцевих громад, землі.
Стандарт викликав досить гостру реакцію в суспільстві. Була створена петиція щодо перегляду цього положення, яка набрала необхідну кількість підписів громадян. Але думку суспільства Зеленський проігнорував
Щоправда, схема розкрадання землі вийшла дещо затягнутою, адже від фактичного розкрадання до легалізації може пройти до 10 років, але судові тяганини можуть тривати не менше.
Особливо цинічним є той факт, що в розпал важкої війни зі значно переважаючим і морально повністю «відмороженим» ворогом парламент і президент мають достатньо часу і нахабства взагалі займатися такими проблемами.
Ворог топче та займає землю, а в тилу цю землю «свої» роздають усіляким негідникам!
Не менш цинічно виглядає і назва законопроекту №12089.Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», а цей «шедевр нормативної творчості» дає право на привласнення земельних ресурсів, в тому числі «недобросовісним покупцям», в тому числі відвертим злодіям!
Також звертається увага на те, що цей «надзвичайно важливий для захисту Батьківщини, яка перебуває в небезпеці» стандарт був прийнятий у воєнний час у дуже стислі терміни, виходячи з вітчизняної практики. Законопроект був поданий до Ради в жовтні минулого року, 12 березня Рада прийняла його в другому читанні, а незабаром підписав Зеленський.
Така швидкість проходження нормативу не тільки вражає, але й викликає більш ніж обґрунтовані підозри в корупції.
Також варто відзначити, що ініціаторами законопроекту є аж 20 (двадцять) депутатів. Усі вони такі собі «безіменники», переважно з фракції «слуг народу», дещо розбавлені різними «довірами» та іншими «замайбахами».
У пояснювальній записці до законопроекту зазначено, що він захищає права та інтереси добросовісного набувача, хоча, як було зазначено вище, «сумлінність» аж ніяк не є необхідною умовою захисту.
Зокрема, стандарт передбачає, що якщо з дня державної реєстрації права приватної власності на державне чи комунальне нерухоме майно минуло більше 10 років, то держава чи громада не можуть повернути це майно.
Також зазначається, що якщо суд ухвалив рішення про повернення землі на користь держави чи територіальної громади (якщо минуло до 10 років), то одночасно має вирішити питання про відшкодування її власнику ринкової вартості такого майна. Для цього суд приймає рішення про повернення майна державі лише за умови попереднього внесення органом державної влади або місцевого самоврядування на депозитний рахунок суду ринкової вартості майна.
Ще раз, якщо хтось не зрозумів. Якщо землю привласнили незаконно, а суд повернув її у державну чи комунальну власність, то держава чи територіальна громада має відшкодувати злодію ринкову (!) вартість землі з відповідного бюджету, а ці гроші мають бути покладені на депозит суду.
Мало того, що порушувати питання оплати при поверненні вкраденого абсолютно заборонено, є ще один нюанс.
Для тих, хто хоч віддалено уявляє бюджетні процеси в Україні, цілком очевидно, що ці гроші навряд чи знайдуться, оскільки, швидше за все, вони не були закладені під час затвердження бюджетів, яке відбувається наприкінці минулого року. Лише за умови перевищення бюджету над дохідною частиною, та ще й за рішенням відповідного органу, ці кошти можуть бути спрямовані на компенсацію, а це все вкрай проблематично.
При цьому стандарт зазначає, що його дія не поширюється на випадки, коли майно належало до об’єктів критичної інфраструктури, об’єктів державної власності, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, об’єктів культурної спадщини, що не підлягають приватизації, та об’єктів природно-заповідного фонду.
Стандарт підтримали низка лобістських структур, зокрема, Спілка українських підприємців (СУП), Федерація роботодавців України (ФРУ), Європейська Бізнес Асоціація (ЄБА).
Наприклад, у ФРУ зазначили, що раніше інвестори, бізнес і громадяни стикалися з ризиком втрати майна через державні претензії, пов’язані з подіями багаторічної давнини, а прийнятий закон «нарешті усуває цю правову невизначеність, знижує ризики для інвестицій і забезпечує стабільність бізнесу».
Як бачимо, ці структури сором’язливо ігнорують питання законності відведення землі.
Водночас багато експертів і громадян виступили проти прийняття закону, справедливо вважаючи, що він легалізує недобросовісні операції з нерухомістю.
Відповідно до чинного законодавства 17 берез була створена петиція накласти вето на цей законопроект.
Петиція набрала 25 тисяч голосів, необхідних за законом для розгляду, але законопроект все одно підписав Зеленський. Це одне з питань, на яке йому доведеться відповісти в майбутньому.
У петиції зазначається, що законопроект спрямований на захист недобросовісних набувачів – тих, хто незаконно, через підставні форми, отримав у приватну власність землі держави та територіальних громад: ліси, водойми та прибережні смуги, пам’ятки археології, землі оборони, які водночас можуть бути лісами, землями природно-заповідного фонду.
У петиції зазначається вище: “Тепер такі землі повертаються через суд державі та територіальним громадам. Законопроект №12089 обмежує термін повернення незаконно відчужених земель у державну та комунальну власність. Крім того, незаконним власникам необхідно буде сплачувати ринкову вартість таких земельних ділянок за бюджетні кошти!”
Очевидно, що цей, так би мовити, закон дає можливість легалізувати земельні схеми. Чому, швидше за все, він просувався з такою немислимою в наших краях швидкістю.
Адже, отримуючи у власність актив, який не може бути придбаний законним шляхом, «сумлінний набувач» це прекрасно розуміє. Але прийнятий стандарт дозволяє йому з часом узаконити незаконно отримане майно.
Крім того, стандарт не враховує, що межі земель екологічного фонду чи культурної спадщини часто чітко не визначені та не внесені до Державного земельного кадастру. У результаті держава повністю втрачає механізми повернення цих активів собі на користь.
Крім того, юридичне управління парламенту у своїх висновках вказало, що запропоновані в законопроекті редакції можуть ускладнити повернення майна та землі на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України. Але думка парламентських експертів традиційно ігнорується в інтересах тих, хто просуває цей стандарт.
Крім того, прийняття стандарту загрожує екологічній безпеці та суперечить принципам справедливості, оскільки природні ресурси належать усім громадянам України, і вони мають залишатися у державній чи комунальній власності в інтересах нинішнього та майбутніх поколінь. Стандарт створює можливість відчуження державного та комунального майна (насамперед лісів, водних об’єктів тощо) на користь приватних осіб.
Цьому сприяє обмежений доступ до Державного земельного кадастру через режим воєнного стану, що створює широкі можливості для незаконного захоплення земель, у тому числі лісового фонду, що перебувають на балансі держави та громад.
Тому проштовхування стандарту саме зараз, коли йде жорстока війна, кінця якій не видно, є проявом особливого цинізму та підлості.
