Українці з тимчасовим захистом створили театральну групу у Брюсселі та репрезентують свій жанр як «емігрантське мистецтво». Театр називається La Cachette – з французької це означає «схованку» або «притулок».
Трупа ставить мюзикли, мікшуючи три мови та жартома про складнощі перекладу, бюрократію та різницю в культурі. Своєю історією вони поділилися проекту Радіо Свобода.Як ти?».
На сцені центру Ukrainian Voices (з англійської – «Українські голоси») у Брюсселі звучать то французька, то українська, то англійська – це вистава театру La Cachette. Актор може почати фразу однією мовою, а завершити іншою.
«Це дуже актуально для українців»– пояснює вибір багатомовності засновниця театру Каріна Хохлова. Каже: українці зараз навчають тут мови та часто в них плутаються. Адже Бельгія має дві основні державні мови: французьку та нідерландську, і є ще третя – німецька, але тільки в маленькій частині країни на кордоні з Німеччиною.
Каріна, як і решта учасників трупи з 15 осіб, приїхала до Бельгії після повномасштабного вторгнення.
«Я із Горлівки, жила в Маріуполі. Але про це я не дуже хочу говорити, бо… я думаю, ви розумієте»– каже Каріна. У свій час їй довелося пожити в окупації. І тепер вона будує тут нове життя зі своєю акторською професією.
«З чистого листа»– каже, почала життя у Бельгії та найстарша учасниця – пенсіонерка Світлана Стрільник з Харкова. Тут вона співає у хорі, що виступав в Європарламенті, і вперше випробувала себе на сцені мюзиклу у цьому театрі.
Здійснюю свої мрії
“Тобто все те, чим я не займалася, але що б хотілося, можливо, тепер я роблю тут, реалізую свої мрії”– розповідає Світлана.
Світлана – за освітою інженер, також має педагогічний досвід. “Їм потрібна була актриса на роль бабусі Адамс, і я пройшла цей кастинг”– розповідає Світлана.
Наймолодша учасниця театру La Cachette – п’ятирічна Іванна, дочка ще однієї актриси Ольги Роговий з Полтави.
«У нас Іванна – театральна дитина. Кожен, хто не зайнятий, няньчить Іванну»– сміється Ольга.
І додає: «Вона завжди: «Чшш – мама репетирує». І тоді вона малює. Вона вже для себе виробила таку самостійність».
Назвали театр La Cachette (схованка, притулок – з французької), оскільки він став для акторів певним схованням від зовнішніх турбот та своєрідним притулком, бо учасники отримали у Бельгії тимчасовий захист.
Режисер театру Віктор Кузьменко каже: вистави наповнені жартами та сценами про адаптацію, бюрократію та культурні відмінності, близькі не тільки українцям, а й будь-яким мігрантам.
«Ми однією хвилею з людьми, які теж покинули свій будинок, вони не розмовляють рідною мовою в Бельгії. Всі ми розмовляємо таким міксом мов, які близькі і мені, українцю, і глядачеві-марокканцю, і його дитині»– каже Кузьменко.
Створюється цілий жанр цього такого «емігрантського мистецтва»
Крім того, у спектаклях звучать, наприклад, згадки про українські «стандарти» краси, коли «губки, як покусали бджілки», або про розірвані пари, коли жінки знаходять місцевих чоловіків.
«Я бачу вже таку тенденцію – створюється цілий жанр цього такого «емігрантського мистецтва», так би мовити. Тобто зараз багато стендап-коміків, музикантів тощо випускають пісні, створюють матеріал, який «заточений» якраз тільки для людей, які виїхали зі своєї країни, які бачать всі ці якісь дивні речі, які тут норма»– пояснює Кузьменко.
Усі сценарії п’єс, музику до них, танці театр створює сам. «Хтось жартувати вміє, хтось добре може прописати якусь драматичну лінію. І бере одна людина, наприклад, починає свій сценарій, прописує основні цілі. Решта вже народжується під час роботи»– розповідає режисер.
Поки що театр La Cachette виступав лише у центрі для біженців Ukrainian Voices та на території місцевого університету в Брюсселі. У репертуарі – спектаклі-мюзикли для дорослих та дітей.
Ти розумієш, що робиш це не дарма
«Коли бачиш очі дітей, що приходять, тобто всі пройшли багато проблем, багато чого в житті всього в них було. І це дуже дорослі вже діти, так би мовити– розповідає хореографка та актриса Оксана Лєдовська. – Ми дарували їм радість, свято. Ми дарували їм дитинство, хоча б шматочок, але все ж таки дитинство. І ти розумієш, що ти робиш це не дарма».
Актори за спектаклі гонорарів не отримують – усі волонтери, але сподіваються найближчим часом оформити офіційний статус та претендувати на підтримку Бельгії.
Станом на кінець листопада 2025 року даними УВКБ ООНу Бельгії перебуває понад 94 тисячі українців зі статусом тимчасового захисту.
