Зараз увага всього світу прикута до Покровська Донецької області – чи втримають його українські військові. Але з Покровськом пов’язана й сторінка в музичній історії України – адже на початку ХХ століття тут жив і творив український композитор Микола Леонтович. Він є автором знаменитого «Щедрика», перекладеного багатьма мовами, але всесвітньо відомою є англійська версія під назвою «Пісня дзвонів».
Як доля занесла Леонтовича в Покровськ?
Микола Леонтович (1877–1921) народився у Вінниці, тодішньої Подільської губернії Російської імперії. Але він жив у Покровську з 1904 по 1908 рік.
“Він був учителем музики в школах. У Тульчині на Вінниччині у нього були якісь непорозуміння з керівництвом жіночої парафіяльної гімназії, де він працював. І чомусь довелося шукати роботу в іншому місці”, – розповідає він в інтерв'ю. Тіна ПересунькоДослідник історії «Щедрика», засновник Інституту Леонтовича.
“І ось він потрапив у Покровськ – це була така вузлова залізнична станція в Російській імперії. Ми розуміємо, що тоді ще не було української незалежності. А на цій вузловій станції була залізнична школа. І він там у цій школі працював і навіть створив перший робочий хор з дітей, а також із працівників станції”, – пояснює Пересунько.
За її словами, хоча є популярна версія, особливо розкручена останніми роками, що «Щедрик» був написаний у Покровську, достеменно відомо, що свій другий найвідоміший твір «Дударик» Микола Леонтович написав у цьому місті.
Леонтович активно виступав за повалення Російської імперії.
Натомість у музичних довідниках вказується, що «Щедрика» існує декілька версій і що Леонтович усе життя працював над цим твором, переробляючи та доповнюючи його. Це друге видання «Щедрика» було написано в 1906–1908 роках, і це якраз роки життя Леонтовича в Покровську.
“Тоді, під час Першої російської революції, Леонтович активно виступав за повалення Російської імперії, російського самодержавства, і вже тоді жандармерія переслідувала його за участь у різних акціях. Ну, в основному, як композитор, як диригент, він керував хором, який підтримував усі революційні страйки в Покровську”, – пояснює Пересунько.
Вона згадує, що хор під керівництвом Леонтовича виконував французьку революційну Марсельєзу в Покровську під час Першої російської революції.
Леонтович ще палкіше підтримував Українську національну революцію 1917-1921 років і працював у Києві в Міністерстві культури УНР.
Більшовики не пробачили Леонтовичу його проукраїнської діяльності, і в 1921 році його в словесній перепалці застрелив чекіст, оскільки композитор вважав, що більшовики експлуатують Україну.
Пам'ятник
Пам'ятник Миколі Леонтовичу встановили в центрі Покровська вже за незалежної України.
Також у будівлі, де розташовувалося Залізничне музичне училище, місцева влада ще до повномасштабного вторгнення Росії заявляла про плани створити там музей Леонтовича.
Саме в цьому будинку композитор працював учителем музики для покровських дітей, багато з яких були дітьми залізничників.
Відносно недавно на місцевій станції встановили меморіальну дошку Леонтовичу-барельєф.
Було б неприпустимо, щоб пам’ятник Леонтовичу осквернили на очах в Україні та у всього світу.
Коли бої у цій великій війні все ближче підходили до Покровська, а російські війська 21 місяць хотіли взяти Покровськ, дошку з барельєфом демонтували та евакуювали. Особисті речі та артефакти також вилучили з Покровського історичного музею.
Пам’ятник Леонтовичу теж евакуювали – його тимчасово перевезли до Тульчина Вінницької області, з яким Леонтович був пов’язаний.
«Це правильно, що ми намагаємося зберегти всі наші культурні пам’ятки. Більше того, можна уявити, що російські окупанти можуть зробити з пам’ятниками нашим діячам і героям», – каже Тіна Пересунько, нагадуючи, що, наприклад, коли денікінська армія зайняла Київ у 1919 році за часів УНР, окупанти одразу знесли пам’ятник Тарасу Шевченку.
“На жаль, вони зіпсують наші пам'ятники. Звичайно, було б неприпустимо допустити, щоб пам'ятник Миколі Леонтовичу осквернили перед Україною і перед усім світом. Тому я вважаю добре, що його прибрали, але Покровськ ще тримається”, – додає вона.
Місцеві жителі кажуть, що раніше, особливо за радянських часів, ім'я Леонтовича і його зв'язок з Покровськом не афішували.
«Коли ми вчилися в школі, нам ніколи не говорили, і ми не знали, хто це, а тепер про це говорять», – сказала літня жінка. Валентина Радіо Свобода наприкінці минулого року проходило повз зруйновані будинки в центрі міста, де до повномасштабної російської агресії проживало 60 тисяч мешканців.
Продавщиця в невеликий магазин Світлана При цьому вона сказала: “Я знаю, що це композитор. Наша музична школа носить його ім'я. Всі знають про Щедрика. Я знаю, що це наш “Щедрик”, знаю і співаю”.
Щедрик як Дзвіниця
У 2022 році місцева влада Покровська відзначила 100-річчя мобільної каплиці. Олександр Кошиць та її виступ у Карнегі-холі в Нью-Йорку. Це була екскурсія Українською республіканською капелою, створеною з ініціативи с Симон Петлюра для культурної дипломатії УНР.
Рівно через 100 років, 4 грудня 2022 року, на сцені Carnegie Hall, одного з найпрестижніших концертних залів світу, «Щедрик» знову виконали хори з України та США.
Завдяки «Щедрику» українську мову впізнали в усьому світі – і вона стала візитівкою України.
Для участі у концерті спеціально з Києва прилетів дитячий хор «Щедрик». Також на сцені виступив український хор «Думка» з Нью-Йорка.
Ведучою була відома голлівудська актриса. Віра Фарміга і культреж Мартін Скорсезе.
В Україні навіть зняли документальний фільм «Щедрик» проти «Русского мира» про історію створення та гастролі хору понад столітню давнину.
Також зняли художній фільм “Щедрик”де три героїні – українка, полька та єврейка – страждають від радянського та нацистського тоталітарних режимів, змінюючи одна одну, а українська дівчина ще й поплатилася за спів «Щедрика» на сцені радянського дитбудинку…
Треба сказати, що Керол Беллз звучала в багатьох фільмах, відомих у всьому світі – в тому числі і в «Один вдома», в одному з епізодів якого знявся тодішній нью-йоркський бізнесмен, а нині президент США. Дональд Трампякий зараз хоче припинити війну Росії проти України.
Боріться за себе
Але останніми тижнями світ знову спостерігає за Покровськом, де точаться запеклі бої між українськими захисниками міста та російськими військами, які обходять місто і хочуть взяти його з боків, а ще в липні в Покровську були помічені передові штурмові групи.
У культурно-мистецькому середовищі України також уважно стежать за ситуацією в Покровську.
“Я не знаю, я не хочу там фантазувати, але я хочу вірити, що пам'ять про Миколу Леонтовича, можливо, теж якось оберігає і надихає наших воїнів тримати свої позиції. І тому ми повинні пам'ятати, що там жив наш композитор. Ми повинні пам'ятати його громадянську позицію в ті часи, в ті роки, коли він там жив. І це були антиімперіалістичні позиції, і Леонтович підтримував свободу”, – говорить Тіна Пересунько. в інтерв'ю.
Кирило Стеценкодід якого (теж Кирило) був відомим українським композитором і, як і Леонтович, підтримував українську ідею і творив за часів УНР, називає нинішню війну Росії проти України «війною за нашу національну ідентичність», а культуру – «стрижнем» цієї ідентичності.
“І українці, лише переживши такі жорстокі випробування, починають все більше усвідомлювати, як важливо бути собою, як важливо знати своє минуле і як важливо зберегти і мову, і культуру, і все, що пов'язано з нашою ідентичністю. Все це найбільшою мірою закодовано в нашому мистецтві, в нашій культурі. Це, власне, ДНК нації”, – каже скрипаль і музичний продюсер в інтерв'ю Радіо Свобода.
Навіть якщо українські війська здадуть Покровськ, вважають співрозмовники Радіо Свобода, рано чи пізно Україна все одно повернеться на свій Донбас і поверне в Покровськ пам’ятник Миколі Леонтовичу – і в цьому місті знову зазвучать і «Щедрик», і «Дударик».
«Леонтович — один із тих, хто доклав багато зусиль, щоб українці пізнавали не лише себе, а й свою неповторну народну мелодику, — каже Кирило Стеценко. – І, зокрема, завдяки «Щедрику» українську мову впізнали в усьому світі – і вона стала візитівкою України. Леонтович не просто переробив народну щедрівку, а перетворив її на шедевр».
