23-24 січня в Абу-Дабі (ОАЕ) проходять тристоронні переговори між представниками України, США та Росії, головною метою яких є узгодження умов завершення війни.
Як було попередньо заявлено, сторони переговорів фокусуються на фіналізації технічних аспектів договору про гарантії безпеки та розробці пакета економічної допомоги «prosperity package».
Ці переговори стали можливими внаслідок досягнутих домовленостей під час зустрічі президентів України і США у Давосі і одразу після них зустрічі спецпредставників Трампа з Путіним у Кремлі.
22 січня у Кремлі очільник Росії Володимир Путін мав розмову із делегацією США у складі Стіва Віткоффа, Джареда Кушнера та керівника Федеральної служби закупівель Джоша Грунбаума. Зустріч, за повідомленнями, тривала понад три з половиною години і завершилася домовленістю про початок тристоронніх технічних консультацій в Абу-Дабі.
За офіційними повідомленнями обох сторін, предметом обговорення був оновлений «20-пунктний мирний план», який Стів Віткофф напередодні назвав готовим на 90%. Головним каменем спотикання залишається територіальне питання.
«Добре відома позиція Росії про те, що Україна, українські збройні сили повинні покинути територію Донбасу, вони повинні бути виведені звідти. Це є дуже важливою умовою. Є також інші нюанси, які залишаються на порядку денному переговорів», – заявив речник російського президента Дмитро Пєсков.
Помічник Путіна Ушаков теж наголосив, що без вирішення питання контролю над окупованими територіями згідно з так званою «Анкориджською формулою» розраховувати на врегулювання не варто. Водночас сторони досягли прогресу в обговоренні економічних параметрів майбутньої угоди, зокрема участі Росії в ініціативі Дональда Трампа «Рада миру» (Board of Peace) та використання частини заморожених активів, що дозволило делегаціям вилетіти в ОАЕ.
«Анкориджська формула» – цей термін вперше, вжив спецпредставник президента США Стів Віткофф після серії зустрічей із представниками Росії щодо пошуку формули завершення війни в Україні. Назва походить від місця зустрічі Дональда Трампа і Володимира Путіна в Анкориджі (Аляска) у серпні 2025 року.
Хоча повний текст документа залишається невідомим, але з витоків, опублікованих у The Wall Street Journal, а також із заяв посадовців можна припустити, що мова йде про такі пункти:
- фактичне замороження лінії фронту («статус-кво») без юридичного визнання окупованих територій російськими;
- створення демілітаризованої зони (DMZ) за участю європейських миротворців;
- відстрочка вступу України до НАТО на визначений термін (обговорюється період у 20 років) в обмін на масштабну військову допомогу для стримування; гарантії безпеки від США;
- Україна отримує доступ до «Prosperity Package» (інвестиції), а Росія – часткове розмороження активів та поступове зняття санкцій в обмін на виведення військ з певних стратегічних точок.
Росія інтерпретує цю формулу як капітуляцію України, наполягаючи на повному контролі над захопленими областями.
Україна розглядає «Анкоридж» лише як рамку для переговорів, наполягаючи, що безпекові гарантії (ППО, ракети PAC-3) мають бути реалізовані до будь-якого припинення вогню.
«Анкориджська формула – це не мирна угода, це хірургічний інструмент для зупинки кровотечі. Питання в тому, чи не призведе така операція до ампутації суверенітету», – так прокоментував цей підхід один із європейських дипломатів у Давосі.
Чат із президентом України Зеленським
Тож чи є можливість за цих обставин досягнути якогось компромісу у питанні припинення вогню і досягнення миру? Чого очікувати?
Українські та закордонні журналісти змогли поставити запитання онлайн президенту України Зеленському і отримати відповідь.
– Пане Президенте, пан Віткофф сьогодні вранці зазначив, що між українцями та американцями залишилося вирішити лише одне питання. Що це за питання і чи було знайдено рішення під час зустрічі з паном Трампом?
– У нас дійсно була позитивна зустріч із Президентом Трампом, з його командою. Позитивна. Передусім, якщо чесно, я піднімав питання протиповітряної оборони, і я думаю, що США повернуться з позитивним результатом. Коли результат буде в Україні, то я обов’язково про це скажу.
магістральна домовленість про гарантії безпеки є
Друге. Наші гарантії безпеки, вони дійсно готові, і договір готовий для підписання. Безумовно, буде ще багато різних технічних деталей і на основі цього документа з’являться ще додаткові документи. Але головна, така магістральна домовленість про гарантії безпеки є.
Тепер я чекаю від президента Трампа дати і місця. Це up to him. Ми готові підписувати. Ще раз підкреслюю: я впевнений, що це історичний документ.
Чому я сказав про багато деталей? Ви знаєте, що такий документ чекає ратифікації в Конгресі США, в парламенті України. Тому ще на цьому шляху багато кроків.
Що стосується «prosperity package»: також ми обговорювали цю – вибачте за такі слова – купу документів, бо там дійсно їх кілька. Вони ще не готові, але бачимо майбутнє з позитивним результатом. Треба ще більше попрацювати над цим документом.
Питання Донбасу ключове. Його будуть обговорювати і обговорюватимуть модальності як три сторони це бачать в Абу–Дабі сьогодні і завтра.
З групою, з керівником групи Умєровим зранку говорив, вночі говорив. Він попрацює і буде мені на кожному етапі тих чи інших розмов або домовленостей давати відповідні сигнали. Будемо ділитися з вами.
– Чи підписали сьогодні з Трампом гарантії чи «prosperity»? І чому ні?
– Це питання, мабуть, вчора було. Гарантії безпеки ми фіналізували, все. Ще раз повторюю – залежить від американської сторони: де, коли вони готові – ми готові.
Що стосується «prosperity»: для нас дуже важливо, це пакет документів. Дуже важливо розуміти джерела фінансування. Вони повинні бути зрозумілими, прозорими, тому що на цьому фундаменті буде відбудовуватися Україна. І наступні роки…
Це дуже важливо, щоб всі розуміли, не тільки наша команда, а й наступна команда, щоб всі розуміли звідки будуть йти гроші, звідки буде фінансування. І на що Україна реально може розраховувати.
– Пане Президенте, що Україні та Європі цього року приніс Давос? Назвіть позитивні і негативні рішення. Чи не вважаєте ви, що Європейський Союз досі уникає демонстрації реальної сили у відносинах як із країнами–агресорами, так і зі Сполученими Штатами? Які конкретні рішення, не декларації, має ухвалити Брюссель, аби бути сприйнятим як самостійний геополітичний гравець? І чи є сьогодні в ЄС лідерство, здатне діяти жорстко, прагматично, в стратегічних умовах зростаючих глобальних загроз?
– Що приніс Україні Давос?
Проговорили з президентом Трампом додаткові ракети для ППО – PAC–3 – проти балістики. Я розраховую на позитивний результат
Передусім давайте будемо справедливими. Важлива зустріч зі Сполученими Штатами Америки. При всій повазі до інших лідерів. Ми проговорили з президентом Трампом додаткові ракети для ППО – PAC–3 – проти балістики, те, що нам потрібно. Я розраховую на позитивний результат.
Друге: фіналізували гарантії безпеки. Я розраховую на підписання. Це також позитивний результат.
Ми проговорили складні питання, які стосуються Сходу нашої держави і завершення війни.
Важливо, що прийняли рішення, що технічні тристоронні групи зустрінуться. Американці полетіли в Москву, вони збиралися полетіти, але важливо, що після цього в Еміратах буде тристороння зустріч наших переговорників.
У будь-якому випадку це крок, дай Бог, щоб до завершення війни, може бути по-різному, але це крок, ми не стоїмо на місці.
Що стосується вашого запитання про Європейський Союз: передусім сильні рішення Європейський Союз у дуже–дуже складних ситуаціях приймає. Ми вдячні за 90 мільярдів. Це було складно для них, була складна ситуація, були різні деякі лідери, які блокували таке рішення, але Україна забезпечена фінансуванням – по 45 мільярдів кожного року, наступні два роки. І це важливе рішення, я вдячний Урсулі (Урсула фон дер Ляєн, президентка Єврокомісії), Антоніо (президент Євроради Антоніу Кошта) і всім лідерам.
Далі: є рішення, коли збільшується підтримка України. Німеччина зробила таке рішення, я вдячний канцлеру. Мерц зробив. Це дуже важливе рішення. І також Нідерланди, я Діку вдячний, було збільшення.
В принципі нордіки і шведи нас підтримували, це дуже важливі речі. Ми деякі речі проговорили потім, після Давосу, по телефону.
І ви знаєте, також мій приїзд в Давос… При всій повазі, але питання було тільки Гренландії, але у нас повномасштабна війна. Я не порівнюю це, але і так будь-яка людина може порівняти ці загрози. І ми все–таки переключили фокус на Україну знову – і всі говорять про нас. Це важливо для нас.
Що стосується інших речей про Європейський Союз і лідерів: ми ж не є членами Європейського Союзу. Ми тільки на цьому шляху. Я вважаю, багато речей повинні були… можуть прийматися швидше. Наприклад, санкційні рішення.
Я вдячний всім лідерам за всі пакети, вони були дуже важливі для нас, але давайте чесно: атомка Росії – так і не застосовані проти атомки санкції, по «Росатому» тощо. Сильних санкцій поки що немає: юридичних, фізичних, осіб і багато всього іншого.
Тому є рішення, які потрібно дуже швидко робити – своє ППО, зростання виробництва зброї. Це ж захист не тільки для України, це захист для всієї Європи.
Ось програма SAFE: я дуже позитивно сприймаю, я вважаю, що це суперідея, 155 мільярдів і на якусь частину може розраховувати Україна, але будемо чесними: поки що спільних таких виробництв з Україною можна порахувати на пальцях. І це ненормально, коли вже 4 роки війни і треба рухатись швидше.
– Пане Президенте, ви сказали, що «торік тут, у Давосі, я закінчив свою промову словами: «Європа повинна знати як захищатися». Пройшов рік і нічого не змінилося». Як гадаєте, яких саме кроків не зробила Європа, в чому бачите позитив за останній рік?
– Будемо відверті: Європа багато всього робить. І лідери, у нас хороші відносини – як я і сказав – 90 мільярдів нам дуже допомогло. І є деякі спільні виробництва. Це, знаєте, тільки початок у цьому напрямі, але танкери, наприклад, весь цей рік вони ходили Європою з російською нафтою. Вчора, правда, був такий один з небагатьох випадків, коли Франція зупинила танкер, але до цього вже був один чи два рази, а потім відпускали. Треба дотиснути.
Якщо з російською нафтою зупинено танкер, він не повинен потім відпускатися. Санкції вводяться – ще раз вдячний за всі пакети санкцій – але Росія знаходить як і через кого обходити.
Наприклад, компоненти. Ми говорили про компоненти до російських ракет і дронів, якими вони нас потім вбивають і атакують. Не можна поставляти, але тим не менш і з Європи, безумовно, зі США, з Тайваню, з інших країн світу, але з Європи також.
І це треба зупинити. Як можна про це просто говорити роками. Бачите, ми піднімаємо це питання вже не перший рік і воно не дотискається, на жаль. Наприклад, про армію я говорив, спільні Збройні Сили, ми зробили хороший крок щодо Коаліції охочих, але це тільки маленький крок. Знаєте, як перший крок дитини, а нам потрібні дорослі кроки вперед.
– Чи обговорювалося під час зустрічі з Президентом Трампом питання зони вільної торгівлі, як ми оцінюємо цю пропозицію?
– Обговорювали це питання. Президент Трамп підтримує цю ідею. Думаю, для нашого бізнесу це буде позитивне рішення. Подивимось потім деталі, безумовно, але ми вдячні за таку пропозицію. Трамп ще раз підтвердив, що Україна це отримає.
– Які питання Україна хотіла би винести на першу тристоронню зустріч? Чи обговорювались можливості розширення європейськими представниками, на якому етапі це може відбутись?
– Буде наша команда там. Я розширив склад команди. Безумовно, буде голова делегації Умєров, буде Буданов, буде Арахамія, буде обов’язково генерал Гнатов.
Я попросив Іващенка відправити Скибіцького разом з Гнатовим, щоб були і військові, і представники розвідки. Також будуть дипломати – буде пан Кислиця, ще кілька людей будуть.
Щодо мандату, з яким поїхала група, то я впевнений – він всім зрозумілий, але ми домовились, що десь біля 3–4 вечора ми обговоримо в телефонному форматі про що будуть розмови і на що ми розраховуємо, і чого очікуємо, і що можна обговорювати, що не можна.
Що стосується наших європейських партнерів, то я завжди підключаю Європу, я завжди за їхню участь. Сьогоднішня зустріч і завтрашня буде тристороння Україна – Америка – Росія, а потім європейці, безумовно, отримають від нас фідбек.
– Пане Президенте, що заважає зараз Європі створити об’єднані сили Європи, про які ви говорили у своїй промові, і яку роль у них могла би мати Україна?
– Чесно кажучи, усі розуміють, що у нас найбільша армія і найдосвідченіша на сьогодні, і з реальним досвідом війни, – з усіх армій Європи, через те, що у нас війна. І тому основою для об’єднаних сил Європи могла би бути українська армія. Для цього потрібно зробити кілька кроків, на які у нас сьогодні немає часу. Тому що є юридичні кроки, є бюрократичні кроки, є кроки щодо залучення джерел фінансування.
У нас на це немає часу, бо ми фокусуємося на фронті. Як тільки закінчиться війна, безумовно, ми б долучилися до цієї структури.
Що б могла зробити Європа? Те, що ми завжди казали, – зараз підготувати всю фінансову базу. Бо у нас є армія, у нас залишиться сильна армія, але якщо ми хочемо мати додаткові сили, ми знаємо, що багато людей залишаться і хочуть залишитися, але будуть люди, які захочуть шукати іншу роботу, іншу заробітну плату, інший напрямок життя.
Але хочеться не втрачати їхній досвід. Для того, щоб не втрачати їх досвід, потрібні додаткові, сильні фінансові підтримки цих людей, заохочувати їх, щоб вони залишились в армії. Потрібне для цього джерело, Європа точно може це знайти, це одні з фундаментальних кроків, щоби залишились люди з досвідом. Потім вони передають відповідні знання, технології, тренування тощо.
– Володимир Путін, як повідомляється, висловив готовність дозволити використовувати із заморожених американських активів на суму 5 млрд доларів для відновлення, зокрема, в Курській області Росії. Чи можете ви прокоментувати це? Чи будуть якісь обговорення або прогрес у переговорах з американською делегацією щодо використання решти заморожених російських активів на суму понад 300 млрд доларів по всьому світу?
– Безумовно, ми будемо боротись і це абсолютно справедливо щодо використання всіх заморожених російських активів. Чому? Тому що Росія є агресором, це визнано всім світом. Вони розпочали цю війну. Тому в цій ситуації ми відновлюємось після наслідків агресії Росії.
Ми говорили американцям і про ці 5 млрд неодноразово, що ми розраховуємо, щоб їх використовувати для відновлення саме України, бо постраждала Україна. А виглядає трішки дивно.
Росія – сторона–агресор, і вона просить десь гроші, заморожені нехай навіть, але вони заморожені через їх агресію, і вони хочуть їх використовувати для відновлення своєї частини. Вони почали «СВО», як вони називають, хоча це війна, вони все це розпочали. Виглядає, чесно кажучи, нонсенсом, дивно виглядає.
– Ви вже вдруге зазначили, що після вашої минулорічної промови в Давосі Європа зробила висновки, зокрема у питанні створення об’єднаних сил. Чи вірите ви в те, що після вашої цьогорічної промови ситуація зміниться? Чи, можливо, до цього Європу підштовхне вчорашня промова Трампа у Давосі? Наскільки можливо, на вашу думку, створення таких об’єднаних сил у наступні 3–5 років?
– Передусім це можливо, я погоджусь з вами щодо терміну 3–5 років. Може, навіть 5 років немає для цього, але тим не менш приблизно такий термін. Я говорив про це неодноразово: що Росія, вона базується фундаментально – це свідчить не тільки їхні напрацювання, а реальні документи, їхні кроки.
Вони базуються на тому, що їхня армія буде 2,5–3 мільйони, вони хочуть це все встигнути до 30–го року і по їхній швидкості ми бачимо, що це можливо. Я не говорю, що це буде, це можливо.
Як приклад, про компоненти: не хочу просто бути папугою, але якщо компоненти припинять їм поставляти, то, напевно, це буде більш повільніше – наповнення ракетами їх складів тощо і дронів, багато всього, на що впливають можливості постачання компонентів, імпортних компонентів. Тому тут багато всього поєднано, але тим не менш вони йдуть до цього.
Що стосується Збройних об’єднаних Сил Європи: це важливо. Україна, якщо чесно, вона ж з самого початку війни, коли брала і використовувала європейську, американську і іншу зброю, багато всього показала.
Десь скоригувала артилерію, показала, які снаряди працюють, а які не працюють в сучасній війні. Тобто, в принципі, всі ці знання вона передавала партнерам. Партнери чітко знають, що з їх зброї працює, а що можна, чесно кажучи, викинути на смітник. І так само з дронами. Дрони нам передавали, вони сьогодні вже не працюють.
В перші дні війни це була велика допомога. А сьогодні ми виробляємо дрони іншого покоління, і ці технології також є у наших партнерів. Чого немає – ми будемо відкривати co–production, і вони будуть це мати. Це вже є великий, в принципі, вклад України в такі об’єднані збройні сили.
І тепер особовий склад, що дуже важливо. Коли ми говоримо про 2,5–3 мільйони, давайте чесно, це ж ми говоримо про підготовлених людей, з досвідом війни, про Росію. Принаймні півтора мільйони з досвідом війни у них є, на тому чи іншому рівні.
Що стосується європейських сил, ми говоримо не тільки про кількість, а про можливість, про досвід. І без української армії, без мільйона українців не обійтись. І це буде основою такої армії. Але ж це залежить, знову повертаємось до початку, до цих термінів і до бажання. Це можливо зробити, якщо зараз буде таке бажання у всіх.
Не тільки у України, яка і так у війні, розумієте, а, безумовно, передусім у європейців. Росія не просто так розігнала цю машину. Просто машину по виробництву зброї, по кількості людей. Розігнала. Хто її зупинив? Знаєте, вона летить, а зупинив один світлофор. Це Україна. Але червоний постійно не буде. Потрібна допомога.
