У ЄС знову підняли питання «військового Шенгену». Що саме планують і яка роль України?

Європа збільшує витрати на оборону. Але одна проблема залишається значною мірою поза увагою – як забезпечити якнайшвидше переміщення військової техніки з однієї країни в іншу в разі конфлікту.

Ідея «військового Шенгену» – зони, де зброя і війська можуть вільно переміщатися без паспортного контролю так само легко, як і цивільні – обговорюється роками. Але досі вона залишалася поза досяжністю як ЄС, так і НАТО, незважаючи на значне погіршення безпекової ситуації через війну в Україні.

19 листопада Єврокомісія представить свою чергову спробу здійснити це до кінця десятиліття.

Проект документа, з яким ознайомилося Радіо Свобода, вказує на два шляхи досягнення цієї мети. Перший інвестувати значні кошти в сотні перешкод по всьому континенту.таких як залізниці, порти та мости, включно з Україною та Молдовою – країнами-кандидатами, визначеними в документі як ключові для інтеграції до європейських військово-транспортних структур.

друге скорочення бюрократіїщо різні національні закони та процедури не перешкоджають швидкому переміщенню військових ресурсів між країнами ЄС.

Багато розмов, мало прогресу

У 2017 році ідея «військового Шенгену» стала «пріоритетом», а Єврокомісія підготувала плани дій на 2018, 2022 і 2024 роки – але прогрес залишився мінімальним.

Дипломати ЄС на умовах анонімності сказали Радіо Свобода, що мінімальний прогрес, безумовно, не є результатом браку зусиль. Ця тема регулярно стоїть на першому місці під час обговорення співпраці між ЄС і НАТО, але Жодна організація, кажуть вони, ніколи не робила це справжнім пріоритетом.

НАТО давно очікує, що ЄС приділятиме більше уваги змінам законодавства та фінансуванню військової мобільності, особливо зараз, коли 23 з 27 країн ЄС є членами альянсу. Війна в Україні лише посилює гостроту.

У свою чергу, ЄС розчарований тим, що НАТО занадто зосереджено на витратах на дороге військове обладнання і набагато менше на тому, як транспортувати це обладнання та зробити його доступним для інших союзників.

Нова мета НАТО витрачати 3,5% ВВП на військову техніку до 2035 року та ще 1,5% на невійськові інвестиції, такі як військова мобільність, певною мірою допомагає вирішити цю проблему.

Але, незважаючи на це, ключові рішення залишаються в руках держав-членів.

Як наголошується в документі Європейської комісії: «Хоча держави-члени залишають за собою право вирішувати, чи дозволяти іноземним збройним силам перетинати свою територію в межах національної безпеки та оборони, ЄС повинен мати структуру військової мобільності, яка збалансовує військові та цивільні потреби».

Метою Європейської комісії, мандат якої закінчується у 2029 році, є «створити загальноєвропейський простір військової мобільності до кінця 2027 року як перший крок до поступового досягнення «військового Шенгену» в нормативному, інфраструктурному та оперативному вимірах».

Чи достатньо грошей?

Питання в тому, чи знайдуться кошти цього разу.

У попередньому довгостроковому бюджеті ЄС (2021-2027) приблизно 1,7 млрд євро було виділено на інфраструктуру подвійного призначення, яка включала 95 проектів у 21 країні. Але, як зазначається в документі: «попит на фінансування ЄС значно перевищив наявні ресурси, і на всі тендери надійшла надзвичайно велика кількість заявок».

Для наступного бюджету (2028–2034) Європейська комісія пропонує 17,65 мільярда євро на інфраструктуру подвійного призначеннязосереджено на 500 «гарячих точках», де необхідно прискорити пересування військової техніки.

Але чи підтримає це Рада ЄС?

Адже країни-члени традиційно скорочують початкові пропозиції комісії та віддають перевагу більш «вибірковим» видаткам – на сільське господарство, рибальство та інші соціальні програми.

Найбільше коштів у контексті військової мобільності вкладено в залізницю – і навряд чи ситуація зміниться. На початку року ЄС домовився про чотири пріоритетні мультимодальні військові коридори – північний, південний, східний і центральний. Найбільш розвиненою є північна, що з'єднує Нідерланди, Німеччину, Польщу, а потім Україну.

У документі йдеться про відкритий у вересні 22-кілометровий залізничний відрізок Європейського маршруту, який з’єднає Західну Україну зі Словаччиною та Центральною Європою.

У ньому також зазначається, що «продовжуються підготовчі роботи щодо запровадження європейської стандартної колії на транспортних коридорах, що з’єднують Молдову та Україну з країнами ЄС». Загальна ідея полягає в тому, що весь ЄС, включаючи країни-кандидати, має працювати за однаковими стандартами.

Єврокомісія також хоче інвестувати у великі військово-транспортні літаки, пороми подвійного призначення та спеціальні залізничні платформи для транспортування важкої техніки – ракетних установок, танків тощо.

Підвищення «військової мобільності»

Однак найбільшими змінами законодавства ЄС можуть стати полегшення пересування військ і обладнання. Сьогодні отримання дозволу на перетин кордону військовим транспортом може тривати до 45 днів. Мета Брюсселя – три дні.

У той же час гармонізовані правила ЄС щодо перевезення небезпечних вантажів не застосовуються до військового транспорту, тому часто потрібні окремі угоди.

Вони планують це змінити, а Єврокомісія хоче піти ще далі.

Одна з пропозицій полягає в тому, щоб не вимагати щорічного оновлення дозволів на переміщення військової техніки між державами-членами – вони будуть дійсні до скасування. Країни за межами ЄС зможуть приєднатися до системи.

Ключем до цього буде Європейська розширена мобільна військова система реагування (EMERS), яка може бути активована протягом 48 годин за запитом Європейської комісії або країни-члена.

Якщо його активувати у разі потенційної військової кризи, для перетину кордону буде потрібно лише мінімальне повідомлення про рух. Більшість стандартних процедур можна обійти, за винятком митних формальностей.

Звичайно, всі ці пропозиції мають бути схвалені державами-членами, а для цього часто потрібна одностайність. Враховуючи війну в Україні та нагальну потребу ЄС посилити свою обороноздатність, це може бути найкраща можливість для створення «військового Шенгену».