Протягом 2025 року ЗСУ продовжували завдавати ударів по російських військових об’єктах в окупованому Росією Криму. Крім того, українські бойовики здійснили серію атак на російські кораблі в Чорному морі. Зокрема, цілями були кораблі російського тіньового флоту. Водночас тема Криму продовжувала звучати на різних дипломатичних майданчиках, однак українська влада визнає, що наразі не вистачає сил і підтримки для деокупації півострова. Підсумки року в Криму аналізує проект Радіо Свобода «Справжній Крим».
Як Україна воювала за Крим у 2025 році? Які події стали знаковими в цій боротьбі? І як у майбутньому повернути півострів під контроль України? Про це в ефірі програми Радіо Крим.Реалії майстер Олена Бадюк розмовляв Павло Лакійчуквійськовий експерт, керівник програм безпеки Центру глобалістики «Стратегія-XXI» та Рефат Чубаровголова Меджлісу кримськотатарського народу.
З початку повномасштабного вторгнення територія Криму майже щодня піддавалася атакам з безпілотників і ракет, і ці атаки тривали і цього року. Серпень став початком зростання ураження російських військових об’єктів на півострові. Навесні і два місяці влітку Крим. Реалії зафіксовано три пошкодження РЛС, а з серпня до кінця жовтня стало відомо про 17 пошкоджень засобів ППО та РЛС.
Крім того, цього літа стався третій напад на Керченський міст. Це сталося 3 червня шляхом підриву підводних опор споруди. За даними СБУ, для вибуху було використано понад тисячу кілограмів вибухівки в тротиловому еквіваленті, а опори були заздалегідь заміновані.
Також українські військові успішно атакували низку нафтобаз на півострові, які постачали російську армію.
У більшості випадків російська влада не підтверджує влучення у військові об’єкти, навіть якщо цю інформацію можна перевірити.
“Якщо в 2022-2024 роках півострів розглядався російською армією і політичним керівництвом як ключовий логістичний вузол угруповання сил, то до 2025 року ситуація змінилася. Кримська артерія виявилася не такою надійною, як хотілося б росіянам”, – говорить військовий експерт, керівник програм безпеки Центру глобальних досліджень “Стратегія-XXI”. Павло Лакійчук.
Росіяни бояться перевозити вибухонебезпечні вантажі та військову техніку… Міст начебто є, але водночас його ніби й немає
Це сталося після того, як Україна атакувала ВДК (великі десантні кораблі), які постачали російських військових у Криму, пояснює експерт. Також обмежено перевезення військових вантажів Керченським мостом.
“Росіяни бояться провозити вибухонебезпечні вантажі та військову техніку. Пересування тут обмежене. І навіть для цивільних є низка обмежень. Це якийсь міст, начебто є, і водночас його немає”, – зазначає Павло Лакійчук.
Підводний човен отримав пошкодження в Новоросійську і потребує буксирування. де Вся ремонтна база знаходиться в Севастополі.
Для української армії змінилися й цілі обстрілів, зазначає експерт. Раніше сили оборони збили російське військове угруповання та матеріально-технічне забезпечення. Це призвело до руху Чорноморського флоту до Новоросійська.
“Абмарина врізалася в Новоросійськ, її потрібно буксирувати. Куди? Вся ремонтна база Чорноморського флоту в Севастополі: Севморзавод, 13 завод, вже там. Ростов-на-Дону наздоганяє. Ідіть сюди, тягніть, ми вас тут вже чекаємо, кажуть наші спецоперації», – зазначає Павло Лакійчук.
Зараз удари по Криму – це спосіб відкрити можливість ударів по всьому чорноморському узбережжю Росії, зазначає експерт. Щоб туди потрапити, потрібно придушити російську ППО на півострові.
“Це перший ешелон протиповітряної оборони на західному узбережжі Криму: Тарханкут, Євпаторія, Фіолент і аеродроми в західній і центральній частинах Кримського півострова. Щоб наші корабельні безпілотники вразили той же Новоросійськ і той же Туапсе, потрібно зробити такий кільце навколо Криму. І на цьому шляху їх чекає більше небезпек”, – сказав Лакійчук.
Перші цілі – «Бельбек», «Саки», «Гвардійське». Плюс зенітно-ракетні комплекси
Тому почастішали атаки на радари, зенітно-ракетні комплекси, гелікоптери та літаки. Лакійчук називає це проміжним етапом перед атакою як на військові об’єкти в самій Росії, так і на енергетичні об’єкти: нафтопереробні заводи в Тамані, Темрюк і Туапсе.
“Ціна цих систем ППО або авіації противника, знищених на кримських аеродромах, – це атаки на Туапсе, Новоросійськ і Темрюк. Щоб вони відбулися, потрібно, грубо кажучи, вивести з ладу ці кримські об’єкти противника. Звичайно, першими цілями є аеродроми Бельбек, Саки, Гвардійське. Плюс зенітно-ракетні комплекси”, – говорить військовий експерт.
“Напади на Крим перестали бути самоціллю. Східне узбережжя Чорного моря вже стало самоціллю”, – каже Павло Лакійчук.
Окрім військової боротьби, Україна у 2025 році продовжувала підтримувати тему Криму в міжнародному порядку денному. Кримська платформа залишається ключовим дипломатичним інструментом.
Українська влада та міжнародні партнери публічно підтвердили невизнання російської окупації півострова, підтримку територіальної цілісності України та необхідність збереження санкційного тиску на Росію.
Крім того, 18 грудня Генасамблея ООН ухвалила оновлену резолюцію щодо ситуації з правами людини в Криму та на інших окупованих територіях.
Водночас українська влада визнає, що Україні бракує сил і підтримки для деокупації Криму. Про це говорив Президент України Володимир Зеленський.
Однак і президент, і інші урядовці неодноразово наголошували, що Україна ніколи не визнає півострів російським.
«Увага до Криму не дозволяє країні-агресору (Росія – ред.) просуватись у своїх спробах легітимізувати захоплення Криму. І ті країни, а їх близько десятка, які лояльні до Росії, вони теж не наважуються визнати анексований Крим частиною російської території, як того вимагає від них Москва», – каже голова Меджлісу кримськотатарського народу. Рефат Чубаров.
Міжнародна увага до Криму сприяє збереженню та посиленню санкційного тиску на Росію за порушення міжнародного права, підкреслює він.
«Ми пам’ятаємо, що в цьому році також були тези про те, що в рамках мирного врегулювання, якого постійно вимагає Росія, необхідно юридично визнати окуповані території російськими, але наприкінці року ми розуміємо, що мало хто говорить про юридичне визнання, і цей пункт вже пішов трохи далі», – зазначає Рефат Чубаров.
Проте мирний план, який зараз активно обговорюється, має багато приводів для занепокоєння, вважає політик.
Перший пункт проекту мирного плану починається з того, що підтверджується суверенітет Української держави.
“Ніде чітко не сказано про відновлення територіальної цілісності Української держави в міжнародно визнаних кордонах станом на 1991 рік. І Крим ніде не згадується. Правда, перший пункт цього проекту мирного плану починається з підтвердження суверенітету Української держави. Зрозуміло, щоб зняти всі наші страхи, і не тільки наші, а в першу чергу сотень тисяч людей в окупованих Крим, дуже хотілося б і потрібно було б тут записати, що суверенітет України підтверджується всіма в межах 1991 року», – підкреслив Рефат Чубаров.
Водночас Чубаров сумнівається, що найближчим часом буде укладено мирову угоду.
«Я особливо песимістично налаштований щодо того, чи буде припинення вогню, скажімо, з початку 2026 року. Можливо, через кілька місяців чи півроку такі домовленості будуть досягнуті», – каже він.
Ми будемо змушені віддати територію. Ми не можемо цього зробити, бо це призведе до знищення української держави.
Причина в тому, що Росія висуває вимоги, які означали б капітуляцію України, каже Чубаров.
“Ми не повинні йти на поступки. Як тільки ми йдемо шляхом поступок, я мав на увазі торгівлю, це не торгівля, тому що ми будемо змушені поступитися територією. Але ми не можемо цього зробити, тому що це призведе до повного знищення української держави”.
Щоб Україна вижила, вважає Чубаров, необхідно, насамперед, спільно з європейськими партнерами відстоювати норми міжнародного права. Він упевнений, що це можливо, оскільки Європа теж розуміє рівень загрози для них.
