В Абу-Дабі (ОАЕ) сьогодні, 4 лютого ц. почався Наступний раунд переговорів проходить у тристоронньому форматі – Україна, США та Росія, повідомив секретар РНБО Рустем Умеров. Раніше президент США Дональд Трамп заявив, що угоди про гарантії безпеки для України майже підписані. Про це говорив і президент України Володимир Зеленський.
Державний секретар США Марко Рубіо повідомив, що відповідно до цих гарантій планується розміщення в Україні обмеженого контингенту іноземних військ – переважно французьких і британських. Але помічник президента РФ Юрій Ушаков На вихідних з’ясувалося, що ці гарантії безпеки з російською стороною ніхто не погоджував. 2 лютого МЗС РФ оприлюднило свою позицію щодо можливої присутності західних військ в Україні: “Розміщення в Україні військових частин, військових об’єктів, складів та іншої інфраструктури західних країн є для нас неприйнятним і буде кваліфіковано як іноземне втручання, що несе пряму загрозу безпеці Росії. Звичайно, всі ці кроки Києва та його кураторів враховуються при визначенні нашої переговорної позиції”.
Крім гарантій безпеки, однією з найскладніших тем залишається питання територій, а саме тієї частини Донецької області, яку Росія не може захопити. Москва вимагає виведення ЗСУ з цих територій. Київ каже, що це неприпустимо.
Київський міжнародний інститут соціології провели опитування серед громадян України, згідно з якими 40% респондентів допускають виведення військ з Донбасу в обмін на припинення війни. 52% проти. Водночас 65% респондентів заявили, що готові терпіти війну скільки завгодно.
Опитування проводилося на підконтрольних Україні територіях. Самі соціологи допускають статистичні помилки в опитуваннях, але вважають результати дуже репрезентативними. Детальніше про результати цього дослідження можна дізнатися в телевізійній та інтернет-мережі «Настоящее время», створеній Радіо Свобода для російськомовної аудиторії, говорив з виконавчим директором Київського міжнародного інституту соціології Антон Грушецький.
– Як змінюються ці цифри щодо готовності українців до територіальних поступок залежно від умов? Зокрема, наскільки на них впливають відключення електроенергії, відсутність електроенергії, світла та тепла?
— Те, що ми бачимо, ні. Українці, звичайно, відчувають холод і проблеми, але водночас не готові опускати руки. Тобто цей спротив ще є, спротив триває. І один із наших ключових показників — як довго ви готові терпіти війну.
Ті ж 60% категорично не готові відступати і погоджуватися на якісь складні умови
У вересні тих, хто готовий терпіти скільки завгодно, було 62%. У грудні – 62%, наприкінці січня – 65%. Різниця з поправкою на помилку представляє помилку вибірки, але ми бачимо, що міра взагалі не змінилася. Ті ж 60% категорично не готові відступати і погоджуються на якісь там складні умови.
– Передача Донбасу під контроль Росії є капітуляцією?
– Це дуже складне питання, тому що в даному випадку для українців важливіше питання збереження незалежності, суверенітету та створення умов, за яких Росія більше не нападе на Україну. Зараз формально 52% категорично проти передачі Донбасу під контроль Росії, навіть зважаючи на гарантії безпеки з боку Європи та США; 40% готові прийняти цю умову.
Коли ми ставили це запитання в середині січня, ті, хто хоче передати контроль над Донбасом Росії, казали, що гарантії безпеки мають бути дуже сильними. Наприклад, розміщення західних військ в Україні, і не десь на заході, а ближче до лінії зіткнення. Тобто ці люди очікують, що гарантії безпеки будуть не якоюсь умовною підтримкою на випадок атаки, а чимось серйозним.
Зараз ключовим питанням є навіть не відмова від територій на Донбасі, а конфігурація гарантій безпеки.
Але навіть ті, хто категорично проти цього, також часто пояснювали це недовірою до Заходу та Росії. Тобто ці люди могли б розглядати певний варіант, навіть виведення військ з Донбасу, якби були реальні гарантії безпеки.
Зараз, до речі, ключовим питанням є навіть не відмова від територій на Донбасі, а конфігурація гарантій безпеки. Я впевнений, що якби американські війська зайшли в Україну і розташувалися ближче до нової лінії, наприклад, на кордоні Дніпропетровської та Донецької областей, і ми б знали, що у нас є ядерна парасолька, у нас є вся необхідна зброя, томагавки тощо, то українці (це було б дуже важко) могли б прийняти такий варіант.
Але в ситуації, коли українці почують варіант «залишення Донбасу в обмін на повітря», а не серйозні гарантії безпеки, це, звичайно, буде сприйнято як капітуляція. Тому що ми залишаємо територію, ми залишаємо людей і нічого не отримуємо взамін.
– Чи відрізняються відповіді якось залежно від географії в різних регіонах України?
Після повномасштабного вторгнення ми стали свідками об’єднання регіонів.
— Якщо коротко, то ні. Після повномасштабного вторгнення ми стали свідками об’єднання регіонів, і навіть у таких складних питаннях, як війна і мир, гуманітарна та культурна політика, ми стали свідками консолідації різних сфер. Є певні відмінності: лише найбільш прифронтові громади охочіше погоджуються на якісь умови припинення війни, адже вони щодня дуже страждають від обстрілів. Але навіть у цих населених пунктах – Херсоні, Харкові, Дніпрі та інших – абсолютна більшість все одно проти умов капітуляції.
Навіть якщо ви побачите в звичайному Слов’янську, Краматорську чи Херсоні людину, яка втомилася від війни і хоче, щоб вона закінчилася, якщо ви їй скажете, що вона закінчиться без надійних гарантій безпеки, вона, швидше за все, скаже, що її це не влаштовує.
Існує глибока недовіра до Росії. Наше опитування в середині січня показало, що 70% українців вважають, що Росія хоче або здійснити фізичний геноцид українців, або знищити українську націю. Це екзистенціальна війна. І якщо ви розумієте, що росіяни не збираються зупинятися навіть на Донбасі, якщо росіяни мріють про Київ, то вони не зупиняться.
Тому питання «просто припинити війну» для українців, звичайно, не підходить. Ми гинемо, ми страждаємо, нам холодно, у нас немає світла, але це краще, ніж у ситуації, коли через півроку-рік Росія знову нападе з новою силою, і це закінчиться ще більшою катастрофою для українського народу.
– Як люди взагалі ставляться до війни? Ви запитували, як українці бачать свою країну через 10 років. Які були відповіді?
– Ми поставили це питання в грудні, і 60 відсотків українців за 10 років побачили Україну як процвітаючу країну в Європейському Союзі. На кінець січня таких було 66%. Це різниця з урахуванням похибки. Це те саме число, тобто за останній місяць нічого не змінилося.
Рівень оптимізму зараз навіть трохи вищий, ніж був наприкінці 2024 року.
І це більшість українців, незважаючи на все, що вони зараз мають – холод, брак світла, війну, невизначеність наших союзників – тобто все одно залишаються оптимістами. Так, у нас 20-30% песимістів з різних причин, але загалом більшість українців оптимісти.
І що цікаво, наш оптимізм знижувався до травня 2025 року, але після травня знову почав зростати. І зараз рівень оптимізму навіть трохи вищий, ніж був наприкінці 2024 року.
Тобто ситуація з українцями не однобічна, вона динамічна, але наразі навіть у цьому питанні українці демонструють стабільність і відповідають: «Ми впевнено дивимося в наше майбутнє, ми переживемо ворогів».
