Кореспондент проекту Радіо Свобода «Як справи?» відвідали волонтерське кафе у Брюсселі, щоб дізнатися, як виникла ця ідея та що дозволяє за день згорнути збір на нелетальні потреби підрозділів ЗСУ.
За столиком на терасі «Українська Солідарна Кафе» У Брюсселі створюється компанія з 8 іноземців – бельгійців, французів і латишів. Замовляють вже знайомий борщ і запитують, що ще в меню:
– Голубці колись були, сьогодні є?
– Ні, на жаль, ні, меню змінюється щотижня. У нас вареники з капустою.
— У вас є сирники без глютену?
Це кафе працює лише по суботах. Меню тут змінюється щотижня, але борщ і вареники є завжди. Цього разу борщ з грибами в червоному вині.
А замість сирників — «вишиванка»: млинці з сиром, вишнями та маком, що поєднує кольори традиційної української сорочки.
Також в меню бендерики, зелені млинці зі шпинатом та сиром, пиріг «Картопля», пиріг «Мурашник» та багато іншого.
“Дуже смачна їжа і дуже привітні люди це організовують. Мені здається, що це кафе дуже популярне, майже кожні вихідні тут людно”, – каже Борис із групи іноземців, які замовляли борщ.
За одну суботу ми можемо повністю закрити чиюсь колекцію в Україні.
Вони називають себе волонтерами України – беруть участь у дискусіях про Україну на місцевому телебаченні, підтримують різні українські проекти.
За іншим столиком пара літніх французьких туристів. Кажуть, проходили повз і побачили, що це ініціатива на підтримку України, тому вирішили тут пообідати, бо вони підтримують Україну.
Поруч молодий бельгієць Малкіель, якого в кафе привів український друг:
«Колись тут їли картоплю фрі та бутерброди — типові бельгійські речі», — жартує Малкіель. “Напевно, я б не прийшов, якби мене не запросили українські друзі. Але так я відкрив для себе нову кухню”.
Кафе Солідарність
Кафе працює в брюссельському соціальному просторі Le Poste. Для благодійних та соціальних проектів приміщення надається безкоштовно. Тут відбуваються виставки та концерти різних брюссельських спільнот, а по суботах простір у розпорядженні українців.
«Все почалося з того, що мій друг Данило, яголова резервуарної організації в Брюсселізв’язалися з нашою організацією «Від злості» і запропонували цей проект», – розповідає співзасновник Українського кафе Андрій.
«Ого, ми збираємося закрити колекцію!»
Ідея не нова, пояснює Андрій, адже таке недільне кафе солідарності працює від початку повномасштабного вторгнення в с. Антверпен в українській церкві. І там за понад три роки війни обсяг зібраної допомоги для ЗСУ вже сягає кількох сотень тисяч євро.
Біля українського кафе в Брюсселі немає українських організацій, тому ми не очікували тут такого успіху. Вони відкрилися у вересні 2025 року і сподівалися відкрити принаймні кілька разів. Але після перших змін стало зрозуміло: проект продовжиться.
“Коли ми закривали першу зміну – всі були такі втомлені, виснажені – ми сіли разом і побачили, що зібрали багато грошей. І ми: “Вау, давайте закриємо збір!” Вони так надихнулися», – розповідає волонтер Анна Федорончук.
«За одну суботу ми можемо повністю закрити чиюсь колекцію в Україні, — каже волонтерка Марія Леванчук. – Наприклад, для підрозділу «Нова» Третьої десантно-штурмової бригади ми зібрали роботизований комплекс для евакуації поранених бійців. Це близько чотирьох тисяч євро – і нам вдалося повністю покрити цю потребу».
За один день роботи кафе можна зібрати кілька тисяч євро за рахунок того, що тут ніхто не отримує зарплату – всі кухарі, офіціанти та менеджери волонтери.
Ми працюємо на допомогу Збройним Силам
«Ми не професійні ресторатори, ніхто з нас ніколи не був власником кафе», — каже Марія Леванчук. Вона, як і більшість волонтерів, перебуває під тимчасовим захистом у Бельгії. Каже, у них немає навіть технічного обладнання для ресторану.
Наприклад, офіціанти спочатку приймали замовлення, записуючи його на аркуші паперу, а потім піднімалися на другий поверх на кухню, щоб передати його кухарям. Тепер вони заповнюють гугл-форму, і інформація автоматично з’являється в таблиці на кухні та на касі.
Кухарями в українському кафе є жінки с Волонтерський центр “Воля”.
«Хлопці прийшли, поїли борщ і питають: «А якщо ми відкриємо кафе, то можна?» Я відповіла так. Я думала, вони жартують, але…», – каже кухар Олена з Чернігова, яка приїхала до Бельгії з повномасштабним нашестям.
Зараз до волонтерства долучаються і іноземці – серед них уже є бельгійці, білоруси та грузини.
«Ми працюємо, щоб допомогти Збройним Силам», – підсумовує Олена.
