У 2024 році після Марта Федина Втративши можливість виступити на Олімпіаді в Парижі, титулована спортсменка оголосила про завершення професійної кар’єри. Невдовзі дворазовий бронзовий призер Олімпійських ігор змінив вектор діяльності та обійняв посаду державного тренера збірної України зі спортивного плавання.
для СпортБізнес.Медіа Марта Федіна розповіла про те, як навички, отримані під час спортивної кар’єри, допомагають їй на нинішній посаді, відсутність тренерського складу, труднощі із залученням спонсорів, важливість психологічного аспекту у спорті та розвитку власної медіаприсутності.
Розмова відбулася під час Всеукраїнського форуму з гендерної рівності у спорті, організованого в НОК України з підтримкою Спортивно-діловий клуб.
– Ви завершили професійну кар’єру та перейшли на посаду державного тренера з художнього плавання. Які якості та навички, набуті у професійному спорті, допомагають Вам сьогодні?
– Я багато чому навчився зі свого спортивного досвіду. Це характер, сила, комунікабельність. Тепер, коли я завершив спортивну кар’єру і більше спілкуюся з людьми, я розумію, що мої однолітки часто перебувають у тому ж стані, в якому я був сім років тому. Завдяки спорту ти дійсно дорослішаєш швидше своїх однолітків.
– Які зміни, на вашу думку, необхідні у підході до спортсменок у художній гімнастиці?
Напевно, спортсменам варто більше звертати увагу на сучасні реалії, а особливо на психологічний аспект. Це величезний пласт, в який потрібно занурюватися глибше. Як зазначили на форумі і футболістки, важливо психічне здоров’я. До Америки нам ще далеко, але треба хоча б почати формувати в суспільстві розуміння того, що психолог – це нормально, а не ти не такий.
І важливо не просто давати вказівки, а й слухати спортсменів, враховувати їх думку. Це теж те, що я хотів би змінити.
– Художнє плавання – дуже яскравий і видовищний вид спорту. Наскільки це сьогодні привабливо для партнерів і спонсорів?
– На жаль, артистичне плавання поки не приваблює партнерів і спонсорів. Ми дуже повільно рухаємося в цьому напрямку, і я мрію це змінити.
Іноді думаєш: у нас теж є медалі, звання, досягнення. Але порівняно з боксом, хокеєм, футболом, бойовими мистецтвами чи навіть художньою гімнастикою ми все одно виглядаємо аутсайдерами. Хоча наш вид спорту неймовірно красивий, видовищний і заслуговує набагато більшої уваги.
– Як на вашу думку, у чому проблема?
– Наша команда, як і національна, завжди базувалася в Харкові. І тут нема чого приховувати – у Києві все набагато потужніше.
Ще один момент, що це не індивідуальний, а командний вид спорту. Набагато легше зробити зіркою одну людину, ніж популяризувати цілу команду.
Водночас я справді вірю, що зараз ситуація змінюється. Люди вже запитують про плавання, їм цікаво, вони мають елементарне розуміння і не сприймають це як щось далеке чи незрозуміле. Я радий, що цей інтерес поступово зростає.
– Наскільки дітям цікаво займатися художнім плаванням? Це число зростає чи навпаки?
– Художнє плавання взагалі не дуже популярне. Найбільша складність зараз не стільки в підборі спортсменів, скільки в роботі з тренерами. Багато виїхали з України, тому тренерів не вистачає.
Але є діти. Коли я відвідую школи чи секції гімнастики, бачу, що діти знають про синхронне плавання і їм цікаво спробувати себе. Звичайно, до повномасштабної війни в ній було задіяно набагато більше людей. Раніше, наприклад, у харківській школі плавання тренувалося в сотні разів більше, ніж зараз.
Проте тенденція в Україні поступово набирає обертів, можливо, завдяки форумам, соцмережам та загальному інтересу до спорту. Зараз модно знати про спортсменів, цікавитися ними, а це породжує у дітей бажання спробувати себе. На щастя, зараз це можна зробити, тому що можливостей для цього більше.
– У чому переваги художнього плавання перед іншими видами спорту?
– Насправді переваги цього виду спорту відчуває кожен – комусь подобається, комусь ні. Але точно відомо, що художнє плавання поєднує в собі багато елементів. Є хореографія, акробатика, плавання, танці, артистична майстерність, координація.
Проте дуже важливо, щоб діти самі хотіли вчитися. Коли тебе не змушують і ти робиш те, що тобі подобається, тоді це приносить справжнє задоволення.
– Під час виступу на Всеукраїнському форумі з гендерної рівності у спорті ви сказали, що після завершення кар’єри думали про бізнес. Чи бачите ви таку перспективу для себе в майбутньому?
— У майбутньому, можливо, але точно не зараз. Мені всього 23 роки, я тільки завершив свою спортивну кар’єру.
Зараз я часто дивуюся, як люди можуть говорити одне, а мати на увазі зовсім інше. Це відчуття певної несправедливості, з якою я намагаюся боротися.
Я розумію, що в бізнесі все набагато складніше. Тому я чітко сказав собі: ні, мені ще рано туди їхати. Більш того, наразі немає конкретної ідеї.
Крім того, серйозним фактором є війна; великий ризик перегоріти або випасти з процесу. Чесно кажучи, умов для цього зараз просто немає.
– У яких напрямках ви ще хотіли б розвиватися?
– Я відкрита для різних можливостей: спікерство, модельні проекти – я тільки за такі можливості. Це нові люди, враження та емоції.
Але в цілому моя спеціальність зараз мені подобається, і я хочу продовжувати її вдосконалювати. Моя мета зараз – вийти на рівень, коли я зможу відповідати не лише за синхронне плавання, а й за спорт загалом.
– Розкажіть трохи про ЗМІ. Як ви намагаєтеся розвиватися в соціальних мережах?
– Чесно кажучи, я не можу сказати, що я щось активно роблю. Я розумію, що ЗМІ зараз – це свого роду професія, і до неї слід ставитися серйозно.
Можливо, я недостатньо стараюся, і мені трохи неприємно, що кількість переглядів падає. Іноді я думаю: «Що я роблю не так?» Хоча якщо проаналізувати, то я насправді нічого особливого не роблю для того, щоб мої соціальні мережі дійсно розвивалися.
– Чи розглядаєте ви можливість співпраці з брендами і як бачите свою роль у популяризації артистичного плавання через таку співпрацю?
– Я розумію, що спорт можна популяризувати через певну людину. Так мені буде легше познайомитися з людьми, щось розповісти, поділитися досвідом.
Важливо, щоб діти бачили приклад і хотіли його наслідувати. Наприклад, місяць тому, під час страшного обстрілу, мама однієї дівчинки опублікувала в своєму Instagram-сторі домашнє завдання з англійської своєї дитини. Вона намалювала мене і написала, що мріє стати такою, як я. Це було справді зворушливо.
У дитинстві я сам намагався бути схожим на старших спортсменів. Сьогодні я розумію, що висвітлення в ЗМІ потрібне не лише для розвитку особистого бренду, а й для популяризації артистичного плавання в цілому. Тому я відкритий до співпраці з брендами.
Автор: Карина Пивовар
Підписуйтесь на Telegram-канал SportBusiness.Media, щоб бути в курсі останніх новин.
