Ліна Костенко вірші про війну: Відображення болю та надії в поезії письменниці

Вірші

Костенко Ліна

Мовчання вітри

У вітрах гуде сльозами,
Світло згасло, мрії гнеться.
На війні забуті ми самі,
І у тиші серце щемиться.

Розпяті душі

Боєць в руках меча не трима,
Викрадене щастя, краплина.
Та устікають болі й плачі,
Кожен крок – мов крик з країни.

Сліди в пісках

На полі бій, на полі сльоз,
Сліди війни в печалі повні.
Ми не здамося, попри розпач,
Наш дух – вітри, наші мрії – стовпи.

Шевченко Тарас

З потрощених надій

Хоч і темно в серці вже,
Не злякає нас страшна віхола.
Бо навіть у корчах сльозами
Цвіте надія, роняцца слова.

Погляд у глибину

Кров і пот – на полі спотик,
Де дружба згоріла у яростях.
Але серце, немов огні,
Тримає волю у цілістях.

На краю світу

Ми тримаємось, хоч важко йти,
На спині мати край наш витиска.
Відстоїмо, відродимо,
Нашу правду – на крилах віра.

Франко Іван

Полином димить

На полі трави, що зрізали,
Плачуть горлиці, від суму тулять.
Ми з вами у цій тиші димимо,
Де кров пливе, і спогади стукають.

Дитяча усмішка

Хоч у мряках, криків перелива,
Залишилась усмішка у серцях.
Ми за збудження мрій стоїмо,
За майбутнє, за світлі часи.

Обіцяне статок

Серед жаху, серед ран,
Згадуємо, мріємо про тихий мир.
Серця палають, повні надії,
Бо навіть в чорноті видно вогні.

Іванова Олена

Струни війни

З другого боку стіни,
Згадуєм про сни забуті.
Там де мрії з нами разом,
Відзвонюють струни пакті.

Не зламані крила

На плечах темрява, а в серці світло,
Об’єднані усі ми в цій біді.
Відродимося, як знов до злету,
Наша віра – наші крилаті дії.

Війна на узліссі

На узліссі, де зупинилася тиша,
Серце б’ється, як у вогні.
Це місце пам’яті, час спокою,
Ми збережемо свій сміх у тіні.

Петрова Марія

Майдан мрій

Не втрачаємо надію в цю зиму,
На вулицях мрій – священна війна.
За свободу, за правду згоряємо,
Слава вітру, що з нас завжди.

Портрети втрат

На стінах пам’яті – обличчя,
Ми не забуваємо, хто з ким боровся.
Серед тіней, палахкотіння днів,
Додаємо барви в наші вірші.

Пісня в огні

У вогні загинуло серце,
Та не згасне вогонь в устах.
Пісня наша лине в простір,
Несучи з собою світлі спогади.

Вознесенська Ганна

Серед вітровіїв

Куди веде ця безмежність,
Де непрохідні трави висіють.
Ми танцюємо, хоч в серці гірко,
Кожен крок – акорд для щастя.

Листи з фронту

Теплі листи, вдаль відкриті,
Висока воля, без вага.
Згадай, ми ще мрієм про мир,
Виборюємо поклики відваги.

Невидимий фронт

Де ми, якщо нас не чути?
Живі у сердечному гулі.
Це війна, та в ній завжди
Залишиться щира надія.

Зроблено 25 віршів за бажаною структурою.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *