Шевченко Тарас
На вітрі плаче рідна мова,
Там, де кроки зрадників лунають,
В серцях народу знову – боязнь,
І в думках – свобода їм сниться.
Франко Іван
Мовчить земля, де криваві сліди,
Тихий голос правди кличе – чуєш?
Стане наш дух на захист своєї землі,
Більшовиків тінь сягне – та не знищить.
Гребінка Євген
В чорних шиворотах і зрадницькій тиші,
Час, що знущався, нам тревоги мече.
Забути, не дозволим, зламати народу,
В серці незгасимий вогонь – будемо боротись.
Самчук Улас
Глянь, як мати сльози втирає,
Її діти, забуті, гинуть у спразі.
Більшовицький дощ привносить в лад насіння,
Але ми сильні – зможемо вирости з колін.
Коцюбинський Михайло
У снігах лунка, де серце натужно,
Чорна завіса хоче приховати.
Але в кожній пісні – наша сила,
Наше геноцидне, але душевне багатство.
Куліш Пантелеймон
Червоні прапори, під ними – благання,
Справжня Україна мовчки терпить жах.
Згадую, як мрія розвіювалася,
Важка правда нас об’єднує в боротьбі.
Довженко Олександр
В полях, де жито ножем зрізали,
В серцях борців живе надія.
Більшовицька тінь нам не належить,
Зберемо майбутнє, як наші діди.
Відкритий Іван
Кожен камінь шепче – пам’ятай!
Де страти, там дух, що не зникає.
А ми не дамо, щоб воля пригасла,
Згадуймо світло, навіть коли темно.
Тютюнник Григір
На руїнах, де сльози пролилися,
Там, де мрії жили у печалі.
Більшовики – тінь минулого,
Але ми вільні! І будемо жити.
Лепкий Богдан
Заборони не знищать наші думки,
У кожному слові – караваї надії.
Можливо, вийдуть тіні з лісу,
А ми будемо покликати до дії.
Сосюра Володимир
Історія знову, мов пісня,
Креветками обплетена, та жива.
Кожна нота – вірність ходу,
Поет – наш свідок, не забуде той час.
Нечуй-Левицький Іван
Пам’ять кличе, наче веселої,
Де росли ми, де наші пісні.
Більшовики на плані, проте ми живі,
Наша правда – в серцях, у словах, у руці.
Маркевич Олександр
Гроза над нами, але ми підем,
З темряви країни станем вбивцем страху.
Невже біль не стане стіною,
Відродження – може бути, якщо є воля.
Остап Вишня
Світло ллється на лінії плуга,
Де рідна земля тратить невимовні сльози.
Більшовицька марка не збереже,
А ми, як солома, зростемо знову.
Лисенко Микола
В спогадах постане її краса,
Де українська пісня війни завжди звучить.
Більшовицький гук – це всього лиш тінь,
Совість країни в сяйві свободи ще жевріє.
Блакитний Станіслав
В ріках пам’яті течуть сльози,
Там, де колись, веселий спомин.
Більшовики прийшли з дуба,
Але наша воля крізь сум зростає.
Кравчук Григорій
Світло заходить між стін глухих,
Де кроки права досі високо лунають.
Більшовицька тінь відпливе,
І знову ясніше світитиме зірка.
Бондар Лев
Думки летять в небо, мов птахи,
Там, де гомонять в нас предки.
Вній – жива кров, що зуміє воскресити,
І боротьба завжди буде – ми не один.
Садовський Василь
Барви, розквітлі, тихо спалахують,
Силу в думках резонує – гори!
Більшовицький ланцюг – не сталь,
А наш стяг – життя, яскраве дихання.
Журба Нестор
Вітри несуть легенду,
Про боротьбу, про сльози, про радість.
Більшовики – це лише крапля,
В океані нашої пам’яті, сили.
Гнатюк Олена
Глянь, там, де плоди гнили,
Воля росте з надр, як корали.
Більшовики не знищать наш світ,
Ми сильні, ми – нація без страху.
Рибчинський Петро
Важкий слід над спогадом,
Де гордість і смуток зливаються.
Більшовики – це не кінець історії,
А новий початок, в серцях народу.
Курбас Леся
Тіні минулого, та віра в завтра,
Видно, як боремося, як кличем,
Більшовики ще грають,
Але ми живемо, і ми будем світлом.
Левицький Ілля
Слово – знаряддя, як мечі,
Із глибини встає нація.
Більшовики – минуле,
Але пам’ять жива, ніколи не скасувати.
Багряний Юрій
Небо раптове, нам співає,
Де серце в битві не зламає.
Більшовики – всього лиш ніч,
Але вільні, як зорі – житимемо!