Час у серці
Мов повітря в горлі,
Час невпинно йде,
Кожен знак і спогад
Не загубити в грудях.
Мелодія миті
Мить, що зупинилася,
Скляна, як сльоза,
Час у ритмі стукотів
Залишився завжди.
Вечірній спогад
У вечірнім сутінку
Час блукає в мріях,
Стук у серці чути —
Це голос майбуття.
Подорож у минуле
Час у книгах старих,
Сторінки пом’яті,
Залишили слід
У серцях людському.
Зупинка у вирі
На зупинці часу
Зупиняюся я,
Відчуваю шепіт —
Спогади кружляють.
Відлуння минулого
Час летить, мов птиця,
Невпинно у висоті,
Та в пам’яті вічно
Пульсує рідний слід.
Силуети років
В небі плинуть хмари,
Весь час у пошуках,
Хоч ніхто не зможе
Схопити мить!
Тінь часу
Тінь літає тихо,
Невідомий гість,
В кожнім серці дихає,
В кожнім дні живе.
Дотик спогадів
Спогади, як зірки,
Не гаснуть у темряві,
В кожній хвилині життя
Час — наш другий шлях.
Лист до часу
До тебе, мій час,
Я пишу цей лист —
Розумію, що гублю
Момент в забутті.
Часу ритм
Закриті вікна,
Час тихо спостерігає,
У кожному кроці
Слухаю його стежки.
Вимірювання часу
Час — це канат,
Над безоднею днів,
Тягнеться у довжину,
Кожен крок — новий шлях.
Мить закоханих
В обіймах твого часу
Стане світ навколо,
Залишимо слід
У пам’яті вічній.
Справжня мить
Час у променях зорі,
Справжній момент,
У спогадах лишає
Тепло далеких днів.
Вічний потік
У вічному потоці
Час біжить, як вода,
У глибині душі
Залишає слід сльози.
Час та пам’ять
Пам’ять, мов зірка,
Сяє в безодні ночі,
Час — той основа,
Що тримає нас.
Відзначка часу
Час — це годинник,
Що крутився в серці,
Зупинимо мить,
Щоб впізнати себе.
Покоління часу
Час у руках покоління,
Змінює всі сну,
Як повітря в диханні,
Ми стаємо одним.
Гра світла
Сонячні проміння
Нам шепочуть, як жити,
Час у серці — це
Наша радість і біль.
Сумні думки
Час приносить мрії,
Але й біль приносить,
В кожнім шепоті дії
Відлунює час.
Лучі спогадів
Час — це ріка бездонна,
Тече в безмежності,
Правду шепоче мить
Цю мандрівку коротку.
Вічна мрія
Мрії зважують час,
Як пір’я на вітрі,
А у світі великих
Глибин пульсує так.
Лист до себе
Ти, час, — це гра,
На полі серця,
Я ловлю спогади
В чудовій тиші.
Заклик часу
Час закликає знов,
У глибину днів,
Там, де стежка веде
Серед тіней віх.
Миті в малюнках
Час, як картина,
З білих полотен пише,
Творить спогади
Віком закоханих.
Крила пам’яті
Час, мов птиця, летить,
Вибирає шлях,
Залишаючи в спогадах
Тепло своїх крил.
Виплекані дні
У дні, що пройдуть,
Час — це дарунок,
Ми витрачаємо кажен
На мрії світлі.
Трубадури часу
Час, як пісня стара,
Співає в серцях,
Ноти пам’яті пахнуть
Забутими днями.
Синевір
У блакиті днів
Спочиває здалека
Час, що віком вчить
Дивитися у небо.
Календар днів
У кожній сторінці
Розгортається час,
Ми пишемо в серцях
Солодкі спогади.
Ехо спогадів
Тепло минулого
Залишить свій слід,
Час — це ехо,
Що знов повторює.
