Вірші про хустку: краса та традиції в українській поезії

Вірші

Шевченко Тарас

Хустка, як сонце, що з ранку встає,
Вітрила блакиті, надію несе.
Теплом обгорне, у серці запал,
Спогади мати у неї вкладе.

Франко Іван

У тихих усмішках хустка пурхала,
У погляді мрій її тайна жила.
Вона, як пісня, знайома з дитинства,
Мягка та легка, мов весняна струнка.

Блищун Оксана

В літньому полі, під небом ясним,
Хустка розвилась, веде у чин.
Там танцює вітер з травами в парі,
Узори та кольори — в серцях на базарі.

Коцюбинський Михайло

На плечах у бабусі хустка сива,
Спогадів вихор, що в серці щаслива.
Кожен складений вузол — родинна історія,
У тиші розмов — коханого хорея.

Дорошенко Анатолій

Хустка, немов у квітку, сплетена,
Згадок солодких та вітрів дужих.
На ланах золотих, де пшениця грає,
Рідний дім у серці, куди душа мріє.

Кравченко Ліна

Залаштуння світу, хустка у вітрі,
Душа у метелика, що снігу зустріне.
Пестить шовкове, відлуння минулого,
Розквітає в мріях, в думках, у майбутньому.

Тичина Павло

Молоко ясного дня, хустка свята,
Повна натхнення, коловорот літа.
Лише один погляд — і світ обійма,
Забуду печалі, хустка весела.

Олійник Анна

Сонце у хустці, яскраві барви,
Життя у шафі, в тривожнім розарії.
Кожен узор шепоче таємниці,
Життя та кохання — це справжні картиці.

Малишко Андрій

У хустки загадка, у хвилях літа,
Серце простягає, дарує свята.
Поєднання минулого зі щоденним,
Хустка — симфонія, що звучить в темряві.

Лисенко Ганна

Хустка-забава, ритм український,
Гарно плететься в казки село.
Діти у колі, стежки без клопоту,
Хустка — це неповторна пісня у серці.

Костенко Ліна

Сонце з хустки на плечах весняних,
Там під рукою — спогади рідні.
Квітка з далеких, з радісних днів,
Стежина на серці — надія у слові.

Сосюра Володимир

Розгорталось небо, хустка з літа,
Впала коса на груди дитини.
Серед весни, серед пісень,
Секрети натхнення в незгасимих вогнях.

Зеров Микола

У тижні простих, хустка радісно грає,
Кожен узор, мов історію знає.
Сонце у ній, як вічного балу,
Життя у трендах, в мрії на краю.

Маланюк Євген

Розбурхане море, хустка мовить,
Слухає серце, як вітер весняний.
Процвітання лісу, натхнення в руці,
Вічна краса — в кожній сорочці.

Братко Юрій

Як привід для танцю, хустка кружляє,
Коли небо синє, тоді вона сяє.
Майбутнє, як сінь, в орнаменти плітеться,
Спогади в серці — у музиці ллються.

Гребінка Євген

Колиска життя — хустка над сном,
Тихі, як зірки, деталі у вогнів.
На святах і радісно, в спогадах знов,
Серце обгортає, кохання повно.

Грінченко Борис

Де весело, там і хустка, мов пісня,
Лише з нею забави, веселий миг.
Кожен вигин — це малюнок на воді,
Найкраща історія — з витків у грудях.

Сосюра Олеся

Прийшла весна, хустка злилася,
З серця завет, у барвах вдалося.
Нота вітає, вогонь надій,
Незабутня краса у кожній дірочці.

Доченку Микола

Хустка, як материнський дотик,
Складає у серці, кутки рідні.
Поки звучатимуть пісні з веснянок,
Залишиться вірність, у дотиках тіней.

Левченко Олена

Ти, моя хустко, барвиста мрія,
Зераність спогадів, покажи щастя.
Кожний вигин — злиття культур,
В пісні далеких, у світ юних пут.

Стукало Віктор

В обіймах весни, хустка літала,
Там, де мрії і зірки кувались.
Кожен підбір кольору, зворушливі рядки,
Сплітаються разом у дорозі до мети.

Голобородько Микола

Смужка веселки, хустка віри,
У просторах вечірнього поля.
З калиновою піснею, в українськім дусі,
Накриває сни звичного щастя.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *