Вірші про село: Зворушливі рядки про життя та природу в українському селі

Вірші

Шевченко Тарас

У полі цвіте жито,
Вдосвіта — пісня ллється,
Село моє, рідне,
Твоє обличчя зігрівається.


Франко Іван

Старенький дід за хати,
На лавці тихо спить,
А поруч серце б’ється,
Село моє, ти не старієш.


Коцюбинський Михайло

Речки дзюрчать весело,
Пшениця золотиста,
Село моє, мале,
Серце твоє — чисте й ясне.


Симоненко Василь

Коли заходить сонце,
Вітрилами гуляє вітрець,
Село моє, безцінне,
Ти живеш у кожній серцець.


Донцов Дмитро

Стежками стежки петляють,
Дерев’яні хати в ряд,
Село моє, мов казка,
Тут знайду я теплі лад.


Куліш Пантелеймон

Зимовий ранок ясний,
Село в снігу, як у сні,
Старі вікна, тепло рук,
Тут з теплою душею, тут завжди друг.


Чубай Леся

В селі схиляються квіти,
В травичці літають пчоли,
Село моє, світи,
Ти в серце завжди, як мрії.


Сосюра Володимир

Пополудні погляну,
На луги, на полонину,
Село моє, рідненьке,
Твоє тепло — моя причина.


Малишко Андрій

Картопля, борщ, і хліб,
Село живе в традиціях,
Тут зберігаєм відомі,
Золотому сні — наші пісні.


Стус Василь

Вітер віє на полях,
Косить сонце на заході,
Село моє, ти в думках,
Твої поля — мій радісний брод.


Бортняк Григір

Вишні в саду цвітуть,
Піч, що гріє, завжди грітиме,
Село моє, святий род,
У серці твоє тепло окриляє.


Олійник Дмитро

Дзвіниця на пагорбі,
Там, де тихий плеск долин,
Село моє, старе,
Твій запах чуء знову в майбутнє.


Грінченко Бранислав

Ніч на полі, зорі,
Тихий шум [чарівної] природи,
Село моє, шепіт пташок,
В селищі ти — звісно, мій дім.


Стефаник Василь

Годує хата шляхами,
А серце — мріями,
Село моє, вогні запалюють,
Ти в снах і спогадах живеш, як радість.


Павличко Андрій

На горі стоїть церква,
Там шепоче вітер стиха,
Село моє, там свято,
В кожній хата — душа співуча.


Лесенко Олександр

Роззеленілось село,
Огортало зразу тихо,
Тут моє покликання,
Ти — любов моя й стежка.


Вільчковський Марко

Зоре, зоре, ти моя,
Річка співає весняно,
Село моє, радість моя,
Твої баюкаю, тебе знаю.


Зеров Микола

Калина біля хати,
Стежки стеляться в особу,
Село моє, там життя —
Ти в серці, в домі, в слові.


Рильський Максим

Під вечірня зірка,
Над світом опадає,
Село моє, знов радість,
Твоя краса не вмирає.


Тичина Павло

Заквітчена дорога,
Небо пташками лине,
Село моє, улюблене,
Тина й мрія — я твій нині.


Гончар Олесь

Тепло від хати лине,
Сонце ніжно засвітило,
Село моє, знову в вірші,
В душі моїй твоє ім’я живе.


Гребінка Петро

Тихо плине час на тлі,
На скликанні сіножатей,
Село моє, вічна радість,
В тобі знаходжу я освіту.


Чапаєв Леонід

Зорі світять в тишині,
Річка шепче тайно листом,
Село моє, гніздо для снів,
Ти один — мій світ і честью.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *