Шевченко Тарас
В тумані днів завмирає радість,
Скорбота в серці, з молитвою в жаданні.
Болить земля, де пісня — покірність,
А сини в боротьбі за майбутнє, в змаганні.
Мельник Олександр
Хмари над полем, знову гримить,
Вдальок плачуть матері — не повертайте!
Життя вирує, та війна не спить,
Сльози на щоках — це лише правило криваве.
Левченко Катерина
Серця стукають в ритм страху,
Кожен постріл — розділ на краю.
Небо криваве, як всередині,
Сльози — наша втрата, наш біль в руці.
Коваленко Дмитро
Загублені мрії, вогонь у сні,
Знову забирає війна все неначе.
Біля вікна мати чекає в тиші,
З кожним днем її серце, мов граніт, щемить.
Гнатенко Ірина
Поле, де квіти, встелене кров’ю,
Сини й дочки в бою за свободу.
І сльози не є проявом любові,
Це крик душі, що навчена горем.
Шевченко Олена
Впала зоря, за нею — сльози,
Благословляє синів на криваву пору.
Ця віра у серці, хай навіть на лінії,
Здається, що світу немає без болю.
Бойко Валерій
Тіні над землею, не видно краю,
Гірка втрата за мить забрала.
Від війни лише лункий страх у краю,
Сльози — мов роса, на траві лягла.
Костенко Леся
Кожен день, наче полум’я грозове,
Не вгаснути серцю, воно все ще живе.
Сльози рікою спливають на лузі,
Затиснуті мрії, ховаються в сльозах.
Седлецький Юрій
Мир у серці не знайти,
Лише крик душі до небес.
Сльоза на щоках — загублений світ,
Війна безсоромно нас лякає знову.
Федоренко Наталія
Знову чути дике гудіння,
Вітер знов носить сльози в траві.
Кожна крапля — нова рука мати,
Зації в серці через життя у війні.
Андрущенко Сергій
Синє небо, та серце в вогні,
Від болю не спати ночами.
Коли зберуться останні сини,
Прийде мир, та вже не буде сліз у тілі.
Лисенко Ірина
Мамину руку не відпущу,
Кожен постріл — глухий крик звуку.
Сльози тихо тліють у глибині,
Кожен бій — наче розбиті сни.
Бондаренко Олексій
Біля вікна мати чекає,
Писем цілую — слова не знайду.
В голубих очах, горе ховає,
Тільки сльози можуть все зрозуміти.
Гордієнко Оксана
Витяжка з печі, в тиші — слізний звук,
Чуєш, як мати молиться, не відпустить.
Війна безжальна, забирає рук,
А в серці надія, що світ не зітре.
Ткаченко Валентина
В спогадах тихих, забути не вийде,
Сльоза краплею стає для вітру.
Кожна втратя, як крик, не зникне,
Війна в безвість завжди йтиме.
Кузьменко Роман
Тишина… Ворог змішує стежки,
Знову втікає кудись струмень.
Зорі, що падали, сьогодні мовчать,
Сльози на серці — це просто вогонь.
Костриченко Алла
Серед поля, забуті мрії,
Тільки пам’ять та сльози на губах.
Війна та стогін в душі безмірній,
Коли високий кожен ріже чуттєві світа.
Крамаренко Тетяна
Долоні, сплетені в молитві щирій,
Сльози у серці, сміх — у забутті.
Війна з’їдає, залишаючи мірі,
А ми лише чекаємо дні.
Мірошниченко Сергій
Спогади літають, немов тихі птахи,
В сльозах на рукаві зазиває вітрець.
Війна пошкодила все на білих далях,
А в серцях наших — проблиски сонця.
Петрова Ніна
Зриви в небі, не видно краю,
Серце болить, як не крадеться в сні.
Сльози — немов ріки з полями,
Війна забирає все, навіть думки.
Золотаренко Василь
Не смерті суд, а над безоднею — життя,
Болить втрата, нікому не зрозуміти.
Сльози — мов дощ, що жіночі дні,
Кожен новий день — нове вмирання.
Діденко Валентин
Горить зоря, і плаче ніч,
Вітром несе спогади з війни.
Сльози в серці, де забуті мрії,
Ми все ж чекаємо дня мирного без тіні.
Бусол Людмила
Зовсім скоро, навколо тепло,
Але чую стук у серці — це війна.
Сльози — як тихий бич, що відлунює в дно,
Завтра знову настане зірка в спокії.
Клічко Оксана
Війна — це рана, чого не закриєш,
Сльози з очей — мов річка без дна.
Плести спогади з тишею не вмієш,
Лише в серці розквітає гірка весна.