Дивертикуліт – це серйозне запальне захворювання товстої кишки, що розвивається внаслідок інфекції або запалення невеликих мішечків (дивертикулів), які утворюються на стінці кишечника. Це захворювання становить значну проблему для гастроентерології і впливає на якість життя пацієнтів різного віку. За статистикою Всесвітної організації охорони здоров’я, дивертикуліт діагностується у 10-25% населення розвинених країн, а серед людей старше 80 років цей показник сягає 50%. Розуміння симптомів, причин виникнення та методів лікування дивертикуліту критично важливе для своєчасної діагностики та запобігання ускладненням.
Що таке дивертикули та дивертикуліт
Дивертикули – це невеликі виникнення або мішечки, які утворюються на товстій кишці внаслідок підвищеного внутрішньокишкового тиску та послаблення м’язової стінки органу. Коли в цих мішечках розвивається запалення або інфекція, діагностується дивертикуліт. Важливо розрізняти диверткульоз (простої наявності дивертикулів без симптомів) та дивертикуліт (активний запальний процес).
Основні характеристики дивертикулів:
• Розміри від 2 до 12 мм у діаметрі
• Локалізація переважно в сигмовидній кишці
• Утворення на місцях проходження кровоносних судин
• Поширеність у людей похилого віку
• Асимптоматичний перебіг у більшості випадків без ускладнень
Причини розвитку дивертикуліту
Етіологія дивертикуліту включає множинні фактори, які взаємодіють між собою, створюючи сприятливе середовище для розвитку запалення. Науковці визначили як анатомічні, так і функціональні причини, які прямо впливають на розвиток цього захворювання. Розуміння причин дозволяє розробити ефективні профілактичні заходи та зменшити ризик рецидивів.
Основні причини виникнення дивертикуліту:
- Дієтичні фактори – низький вміст харчових волокон в раціоні, надмірне споживання червоного м’яса та обробленої їжі
- Вік – збільшення ризику після 40 років, особливо після 60 років
- Генетична предиспозиція – сімейна історія дивертикуліту
- Малорухливий спосіб життя – недостатня фізична активність
- Ожиріння – надлишкова вага, індекс маси тіла вище 30
- Використання нестероїдних протизапальних препаратів – регулярне прийманння НПЗП
- Дисбіоз мікрофлори кишечника – порушення баланс корисних мікроорганізмів
| Фактор ризику | Рівень впливу | Відносний ризик |
|---|---|---|
| Вік старше 60 років | Високий | 10-15 разів |
| Низький вміст клітковини | Середній | 5-8 разів |
| Регулярне використання НПЗП | Середній | 3-4 рази |
| Ожиріння | Низький | 2-3 рази |
| Малорухливість | Низький | 1,5-2 рази |
Симптоми дивертикуліту
Клінічна картина дивертикуліту варіюється залежно від тяжкості запалення, характеру та кількості ураженого дивертикула. Симптоми можуть розвиватися поступово або з’являтися раптово, що вимагає невідкладної медичної допомоги. Ранне розпізнавання ознак захворювання дозволяє уникнути небезпечних ускладнень та перфорації кишечника.
Основні симптоми дивертикуліту:
• Біль в животі – переважно в лівій нижній частині живота, постійний або перемежуючий
• Зміни в дефекації – закрепи, проноси або їх чередування
• Нудота та рвота – особливо при тяжких формах запалення
• Лихоманка – підвищення температури тіла до 38-40°C
• Втома – загальна слабкість та виснаження організму
• Збільшення кількості та участості сечовипускання – при розповсюджені процесу на сечовий міхур
• Кров у випорожненнях – рідка ознака, але можлива
Степені тяжкості та класифікація
Медичне співтовариство розділяє дивертикуліт на різні степені тяжкості для коректного визначення тактики лікування та прогнозування можливих ускладнень. Класифікація Хінчі є найбільш розповсюджена у практичній медицині та дозволяє стандартизувати підхід до лікування пацієнтів. Правильна оцінка тяжкості хвороби безпосередньо впливає на вибір методу терапії та тривалість госпіталізації.
| Стадія | Характеристика | Симптоми | Методи лікування |
|---|---|---|---|
| I | Запалення локалізоване | Легкий біль, невисока температура | Консервативна терапія |
| II | Сепсис, мікроперфорація | Помірний біль, 38-39°C | Антибіотикотерапія, дієта |
| III | Фекальний перитоніт | Гострий біль, висока температура, рвота | Хірургічне втручання |
| IV | Загальний перитоніт | Шок, сильний біль | Екстрена операція |
Діагностика дивертикуліту
Процес діагностики дивертикуліту вимагає комплексного підходу, включаючи клінічну оцінку, лабораторні тести та інструментальні дослідження. Своєчасна та точна діагностика критично важлива для розрізнення дивертикуліту від інших гострих захворювань живота, таких як апендицит або кишкова непрохідність. Сучасні методи діагностики дозволяють точно визначити локалізацію запалення та оцінити тяжкість процесу.
Методи діагностики:
- Клінічне обстеження – збір анамнезу, пальпація живота, визначення локалізації болю
- Комп’ютерна томографія (КТ) – золотий стандарт діагностики з точністю 95-98%
- Магнітно-резонансна томографія (МРТ) – альтернатива КТ, особливо при вагітності
- Ультразвукове дослідження – первинна оцінка, доступність в амбулаторних умовах
- Лабораторні аналізи – загальний аналіз крові (лейкоцитоз), C-реактивний білок
- Фекальний аналіз – визначення крові у випорожненнях
Методи лікування дивертикуліту
Лікування дивертикуліту залежить від клінічної форми захворювання, наявності ускладнень та загального стану пацієнта. Сучасна медицина пропонує як консервативні методи для легких форм, так і хірургічне втручання для тяжких випадків. Основна мета лікування – ліквідувати запалення, запобігти ускладненням та відновити нормальне функціонування кишечника.
Консервативне лікування
Консервативна терапія застосовується для пацієнтів з неускладненим дивертикулітом легкого та середнього степенів тяжкості. Цей підхід спрямований на знищення інфекції, зменшення запалення та відновлення функцій кишечника. За даними сучасних досліджень, консервативне лікування успішне у 70-90% випадків неускладненого дивертикуліту.
Компоненти консервативного лікування:
• Антибіотикотерапія – фторхінолони (ципрофлоксацин), цефалоспорини третього покоління, метронідазол
• Дієта – рідка їжа, бульйони, можливо парентеральне харчування при важких формах
• Спокій та госпіталізація – при середній та важкій формах захворювання
• Анальгетики – парацетамол, слабкі опіоїди при виражених болях
• Лікування супутніх захворювань – контроль цукру при діабеті, регуляція артеріального тиску
Хірургічне лікування
Хірургічне втручання показане при ускладненому дивертикуліті, рецидивуючих епізодах або неефективності консервативної терапії. Операція включає видалення ураженого сегменту кишки та в деяких випадках накладення колостоми. Сучасні лапароскопічні методики зменшують травматизацію та скорочують період реабілітації.
Показання до хірургічного лікування:
- Перфорація дивертикула з розвитком перитоніту
- Формування інтраабдомінального абсцесу, резистентного до консервативної терапії
- Рецидивуючий дивертикуліт (два і більше епізодів)
- Дивертикуліт з формуванням нориці або кишково-пухлинних виразок
- Імунокомпрометовані пацієнти після першого епізоду
- Перитоніт із загальним розповсюдженням инфекції
Профілактика та рекомендації по стилю життя
Профілактика дивертикуліту базується на корекції дієти, підвищенні фізичної активності та правильному способі життя. Збільшення вживання харчових волокон є найбільш ефективною профілактичною мірою, що підтверджено численними епідеміологічними дослідженнями. Дотримання цих рекомендацій суттєво знижує ризик розвитку запалення та рецидиву захворювання.
Рекомендації по профілактиці:
• Харчові волокна – 25-35 грамів на день з фруктів, овочів, цільнозернових круп
• Гідратація – мінімум 2 літри води на день для м’якшення випорожнень
• Фізична активність – 150 хвилин помірної активності на тиждень
• Обмеження червоного м’яса – максимум 2-3 порції на тиждень
• Отримання НПЗП тільки за необхідністю – розглянути альтернативні анальгетики
• Управління стресом – медитація, йога, психотерапія при хронічному стресі
• Регулярні медичні огляди – особливо для людей із групи ризику
Ускладнення дивертикуліту
Ускладнення дивертикуліту становлять серйозну загрозу для здоров’я та життя пацієнта, вимагаючи невідкладної медичної допомоги. Перфорація дивертикула з розвитком перитоніту – найнебезпечніше ускладнення, що може призвести до септичного шоку та летальному наслідку. За статистикою, ускладнення розвиваються у 10-25% пацієнтів з гострим дивертикулітом.
Основні ускладнення:
- Перфорація – розрив стінки дивертикула з викидом вмісту в черевну порожнину
- Перитоніт – запалення очеревини, критична умова, що вимагає експресної операції
- Утворення абсцесу – збір гною в черевній порожнині, вимагає дренування
- Формування нориці – патологічний канал між кишечником та іншими органами
- Кишкова непрохідність – звуження просвіту кишки внаслідок рубцевих змін
- Сепсис – системна запальна реакція з бактеріємією та органною дисфункцією
Дивертикуліт залишається актуальною проблемою сучасної медицини, особливо в контексті старіння населення розвинених країн. Комбінований підхід до профілактики, діагностики та лікування цього захворювання дозволяє мінімізувати ризик ускладнень та покращити якість життя пацієнтів. Своєчасне звернення до лікаря при появі характерних симптомів – ключ до успішного лікування та запобіганню серйозним наслідкам.
