Дивертикульоз — це захворювання товстої кишки, при якому утворюються невеликі мішочки (дивертикули), що випинаються через м’язові стінки органа. Це захворювання є однією з найпоширеніших патологій шлунково-кишкового тракту у розвинених країнах, особливо серед людей старшого віку. Розуміння причин виникнення, клінічних проявів і методів лікування дивертикульозу допоможе своєчасно виявити недугу і запобігти серйозним ускладненням.
Причини розвитку дивертикульозу
Патогенез дивертикульозу пов’язаний із комплексом факторів, які призводять до послаблення стінок товстої кишки. Основною причиною виступає тривалий дефіцит харчових волокон у раціоні населення розвинених країн. Це призводить до зниження об’єму фекальних мас, посилення перистальтики та підвищення внутрішньокишкового тиску.
Основні причини виникнення дивертикульозу включають:
- Недостатній вміст клітковини — дієта з малою кількістю овощів, фруктів та цільнозернових круп сприяє затвердінню калових мас
- Спадкова схильність — генетичні фактори впливають на міцність сполучної тканини кишечника
- Вік — ризик виникнення захворювання значно зростає після 40 років
- Гіподинамія — малорухливий спосіб життя погіршує функцію травлення
- Порушення мікробіоти кишечника — дисбіоз сприяє запаленню стінок органа
- Надмірна маса тіла — ожиріння впливає на гідродинаміку в кишечнику
- Вживання нестероїдних протизапальних засобів — препарати цієї групи порушують цілісність слизової оболонки
| Фактор ризику | Вплив на розвиток | Частота вияву |
|---|---|---|
| Вік старше 60 років | Високий | 50-60% випадків |
| Низьковолокнистий раціон | Дуже високий | 70-80% пацієнтів |
| Сімейна історія | Середній | 25-30% випадків |
| Малорухливий спосіб життя | Середній | 40-45% пацієнтів |
Патофізіологічні механізми розвитку
Дивертикули утворюються в місцях проходження судин через м’язові стінки товстої кишки. Під час повторюваних скорочень органа внутрішньокишковий тиск підвищується, і слизова оболонка пробивається крізь дефекти в м’язовому шарі. Цей процес відбувається поступово впродовж багатьох років.
Механізми формування дивертикул:
- Локальне послаблення м’язового шару кишечника
- Підвищення внутрішньокишкового тиску
- Втрата еластичності стінок органа з віком
- Порушення бар’єрної функції слизової оболонки
- Розвиток запального процесу в дивертикулах
Симптоми дивертикульозу
Більшість людей з дивертикульозом довгий час можуть не відчувати жодних проявів захворювання. Однак у деяких пацієнтів розвивається дивертикуліт — запалення дивертикул, який супроводжується виявленням симптоматики. Клінічна картина дивертикульозу варіює від легких проявів до важких ускладнень.
Основні симптоми дивертикульозу включають:
- Абдомінальний біль — локалізується переважно в лівій нижній частині живота
- Зміни в звичайному ритмі дефекації — запори або діарея
- здуття живота — збільшення об’єму абдомена через газоутворення
- Нечіткість стільця — чергування запорів та поносів
- Посилена перистальтика — слухання в животі після прийому їжі
- Незначне підвищення температури — сигнал розвитку запалення
- Біль при дефекації — тенезми та дискомфорт під час випорожнення
| Симптом | Частота вияву | Тяжкість |
|---|---|---|
| Абдомінальний біль | 60-75% | Легка до помірної |
| Порушення дефекації | 50-70% | Варіабельна |
| Здуття живота | 40-60% | Помірна |
| Температура підвищена | 20-35% | Незначне |
| Кровотеча з прямої кишки | 5-15% | Легка |
Прояви ускладнень дивертикульозу
Коли дивертикули запалюються, розвивається гострий дивертикуліт — серйозний стан, що потребує негайного медичного втручання. Пацієнти з ускладненнями дивертикульозу відчувають інтенсивний біль, лихоманку та можливі ознаки перитоніту. До основних ускладнень належать перфорація дивертикула, абсцес, сепсис та перитоніт.
Серйозні ускладнення дивертикульозу:
- Перфорація дивертикула — розрив стінки з виливанням вмісту в черевну порожнину
- Абсцес — накопичення гною в дивертикулі чи навколишніх тканинах
- Періколіт — запалення тканин, що оточують кишечник
- Кишкова непрохідність — закупорка просвіту органа запаленнями тканинами
- Кишково-сечовий чи кишково-маткові нориці — утворення аномальних сполук
- Сепсис — системна запальна реакція організму на інфекцію
- Перитоніт — запалення очеревини з високим ризиком летального наслідку
Діагностика дивертикульозу
Діагностика дивертикульозу базується на комплексному підході, який включає клінічний огляд, лабораторні дослідження та інструментальні методи візуалізації. Порівняння різних методів дозволяє визначити локалізацію дивертикул та їхній стан, оцінити наявність запалення та виявити ускладнення.
Методи діагностики дивертикульозу:
- Колоноскопія — золотий стандарт для візуалізації дивертикул і взяття біопсії
- Комп’ютерна томографія (КТ) — використовується для виявлення запалення та ускладнень
- Іригографія — рентгенологічне дослідження з барієм для оцінки морфології кишечника
- Ультразвукова сонографія — допомагає виявити ознаки дивертикуліту на ранніх стадіях
- Магніторезонансна томографія (МРТ) — точна методика для пацієнтів з непереносимістю контрасту
- Аналіз крові — визначення рівня лейкоцитів та маркерів запалення (СРБ, фібриноген)
| Метод дослідження | Чутливість | Специфічність | Показання |
|---|---|---|---|
| Колоноскопія | 95-99% | 98-100% | Перевірка слизової оболонки |
| КТ | 90-95% | 92-98% | Виявлення ускладнень |
| Іригографія | 85-90% | 88-95% | Морфологічна оцінка |
| УЗД | 75-85% | 80-90% | Первинний скринінг |
Методи лікування дивертикульозу
Лікування дивертикульозу залежить від стадії захворювання, наявності ускладнень та загального стану здоров’я пацієнта. При безсимптомному перебігу захворювання пріоритетним напрямом є профілактика розвитку дивертикуліту шляхом модифікації способу життя. При ускладненому перебігу застосовують медикаментозну терапію або хірургічні втручання.
Консервативне лікування
Консервативний підхід до лікування дивертикульозу спрямований на попередження запалення, нормалізацію роботи кишечника та мікробіоти. Цей метод є основним для більшості пацієнтів без серйозних ускладнень.
Заходи консервативного лікування:
- Дієтотерапія — поступове збільшення вмісту клітковини до 25-35 г на добу
- Гідратація — збільшення добового обсягу рідини до 1,5-2 літрів
- Фізична активність — регулярні прогулянки та помірні фізичні вправи
- Пробіотики — восстановлення нормальної мікробіоти кишечника
- Спазмолітики — засоби для зниження болю та спазмів (дротаверин, мебеверин)
- Проносні засоби — м’які слабцеси на основі полі-етиленгліколю при запорах
- Протизапальні препарати — при активному запаленні (месалазин)
Медикаментозна терапія при дивертикуліті
При розвитку запалення дивертикул показано призначення специфічної фармакологічної терапії. Вибір препаратів залежить від тяжкості запалення та наявності системних ознак інфекції.
Лікарські засоби при дивертикуліті:
- Антибіотики — ципрофлоксацин, амоксицилав, цефтріаксон для подавлення бактеріальної інфекції
- Протизапальні засоби — нестероїдні препарати та кортикостероїди для зниження запалення
- Спазмолітики — папаверин, дротаверин для усунення спазмів
- Інтестинальні адсорбенти — активоване вугілля, полісорб для детоксикації
- Пребіотики та пробіотики — відновлення мікробіоти після антибіотикотерапії
Хірургічне лікування
Хірургічне втручання показане при повторних епізодах дивертикуліту, перфорації дивертикула, утворенні абсцесу або нориці. Операція спрямована на видалення уражених ділянок товстої кишки з наступним відновленням її безперервності.
Показання до операції:
- Перший ускладнений епізод дивертикуліту при перфорації або сепсисі
- Повторні атаки дивертикуліту — два або більше епізодів в анамнезі
- Утворення нориці — аномальна сполука між органами
- Кишкова непрохідність — стійка закупорка просвіту органа
- Неудачна консервативна терапія — відсутність ефекту від медикаментозного лікування
| Тип операції | Показання | Період видужування |
|---|---|---|
| Первинна резекція | Перфорація з перитонітом | 4-6 тижнів |
| Резекція з анастомозом | Повторні ускладнення | 6-8 тижнів |
| Резекція з колостомою | Важка інфекція | 8-12 тижнів |
| Лапароскопічна операція | Планова операція | 2-4 тижні |
Профілактика дивертикульозу
Профілактичні заходи спрямовані на зниження ризику розвитку дивертикульозу та його ускладнень. Вони мають комплексний характер і охоплюють різноманітні аспекти способу життя та харчування.
Методи первинної профілактики:
- Оптимальне харчування — збільшення вмісту клітковини в раціоні поступово до 25-35 г/добу
- Регулярна фізична активність — мінімум 30 хвилин помірної активності щоденно
- Адекватна гідратація — споживання 6-8 склянок води на добу
- Нормалізація маси тіла — підтримання індексу маси тіла в межах 18,5-24,9
- Обмеження НПЗП — зменшення вживання протизапальних препаратів без необхідності
- Регулярна дефекація — виробити звичку відвідувати туалет в один час
Прогноз захворювання
Прогноз дивертикульозу загалом сприятливий при своєчасному виявленні та правильному веденні пацієнта. Більшість людей з безсимптомним дивертикульозом ніколи не розвивають серйозних ускладнень. Однак у пацієнтів з повторними атаками дивертикуліту збільшується ризик потребування хірургічного втручання.
Статистика прогнозу дивертикульозу:
- 90-95% пацієнтів з безсимптомним дивертикульозом ніколи не розвивають ускладнень
- 15-20% хворих переживають перший епізод дивертикуліту
- 30-40% після першого ускладненого епізоду мають повторні атаки
- Летальність при ускладненому дивертикуліті становить 3-10% залежно від вікових груп
- Успішність консервативного лікування складає 70-80% при першому епізоді запалення
Ранне виявлення дивертикульозу, дотримання дієтичних рекомендацій та регулярні медичні огляди значно покращують якість життя пацієнтів та запобігають розвитку серйозних ускладнень.
