Езофагіт: симптоми, причини та методи лікування запалення стравоходу

Езофагіт — це запальне захворювання слизової оболонки стравоходу, яке зустрічається у 5-10% населення розвинених країн. Це серйозна патологія, яка значно погіршує якість життя пацієнтів і може привести до серйозних ускладнень без своєчасного лікування. Розуміння причин виникнення, клінічних проявів та методів лікування є важливим для успішного подолання цього захворювання. За останнє десятиліття кількість випадків езофагіту зросла на 40%, що зумовлено змінами способу життя та харчування населення.

Основні причини розвитку езофагіту

Езофагіт може розвиватися внаслідок різноманітних факторів, які впливають на стан слизової оболонки стравоходу. Розрізняють декілька групп причин, кожна з яких має свої особливості та механізми виникнення патології. Правильна діагностика причини захворювання є основою для вибору адекватного лікування та профілактики рецидивів.

Причини езофагіту розподіляються на такі категорії:

1. Рефлюкс-індуковані причини — гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ), яка відповідає за 60% всіх випадків езофагіту
2. Інфекційні причини — грибкові, бактеріальні та вірусні інфекції
3. Медикаментозні причини — побічна дія лікарських препаратів
4. Хімічні причини — опіки лугами або кислотами
5. Радіаційні причини — опромінення під час онкологічного лікування
6. Аллергічні причини — реакція на харчові алергени

Детальний розподіл причин езофагіту:

Категорія	Специфічна причина	Частота випадків	Механізм виникнення
Рефлюкс	ГЕРХ	60%	Зворотне потрапління шлункового вмісту
Інфекційні	Кандидоз	15%	Грибкова інвазія на фоні імунодефіциту
Інфекційні	ЦМВ-езофагіт	8%	Вірусна інвазія
Медикаментозні	Дихлофенак, аспірин	10%	Прямий токсичний вплив
Радіаційні	Променева терапія грудей	5%	Променева дія на слизову оболонку
Хімічні	Опіки лугами	2%	Хімічне ураження тканин

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба залишається найпоширенішою причиною езофагіту в розвинених країнах. Слабкість нижнього стравоходного сфінктера дозволяє шлунковому вмісту з кислотою повертатися у стравохід, викликаючи запалення. Цей механізм призводить до хронічного пошкодження слизової оболонки і розвитку ускладнень, включаючи виразки та стриктури.

Клінічні симптоми езофагіту

Симптоми езофагіту можуть варіювати від легких дискомфортних відчуттів до серйозних порушень ковтання, які впливають на харчування та гідратацію організму. Інтенсивність і характер симптомів залежать від типу езофагіту, ступеня тяжкості запалення та індивідуальних особливостей пацієнта. Своєчасне розпізнавання симптомів дозволяє розпочати лікування на ранніх стадіях захворювання.

Основні симптоми езофагіту включають:

• Печія та відчуття печіння в грудях
• Дисфагія (утруднене ковтання)
• Одинофагія (болісне ковтання)
• Біль у грудній клітці
• Нудота та блювання
• Відрижка та метеоризм
• Ніктурія та нічні симптоми

Ступені тяжкості клінічних проявів:

1. Легкий ступінь — епізодична печія (1-2 рази на тиждень), легкий дискомфорт під час ковтання
2. Середній ступінь — щоденна печія, періодична дисфагія, біль під час прийому деяких продуктів
3. Тяжкий ступінь — постійні болі, значна дисфагія, неспроможність приймати тверду їжу, втрата ваги

Больовий синдром при езофагіті часто посилюється після прийому гострої, жирної або гарячої їжі, а також при прийому лежачого положення. Багато пацієнтів скаржаться на відчуття кому в горлі та болі при проходженні їжі по стравоходу. Ці симптоми можуть бути настільки інтенсивними, що пацієнти намагаються уникати прийому їжі, що призводить до недоїдання та втрати ваги.

Діагностичні методи

Для правильної діагностики езофагіту застосовуються різноманітні інструментальні та лабораторні методи, які дозволяють визначити тип, локалізацію та ступінь тяжкості запалення. Комплексна діагностика сприяє виявленню як первинного захворювання, так і його ускладнень. Кожен метод діагностики має свої переваги та обмеження в виявленні патологічних змін.

Основні діагностичні методи:

1. Ендоскопія верхніх відділів травного тракту — золотий стандарт діагностики

   • Дозволяє безпосередньо візуалізувати ступень запалення
   • Виявляє ерозії, виразки, стриктури
   • Дозволяє взяти біопсію для гістологічного дослідження
   • Чутливість методу становить 95%

2. Гастроман(Х)графія та ентерографія — рентгенологічне дослідження з контрастом

   • Показує функціональні зміни стравоходу
   • Виявляє сегментарні звужання
   • Менш чутлива за ендоскопією, але безпечніша процедура

3. Манометрія стравоходу — вимірювання скорочень м’язів

   • Оцінює функцію нижнього стравоходного сфінктера
   • Диференціює функціональні порушення
   • Важлива для виявлення моторних розладів

4. pH-моніторинг стравоходу — суточний моніторинг кислотності

   • Підтверджує наявність кислотного рефлюксу
   • Визначає тривалість експозиції кислотою
   • Кореляція симптомів з рефлюксом

Таблиця діагностичних критеріїв за ендоскопічною класифікацією Los Angeles:

Клас	Ступень змін	Опис	Прогноз
A	Легкий	Один або більше ділянок ексудату/ерозії	Добрий
B	Легкий	Множинні ділянки ексудату/ерозії	Добрий
C	Середній	Ступінчастість ерозій на менш ніж 75% окружності	Задовільний
D	Тяжкий	Ерозії на більш ніж 75% окружності або циркулярні	Гірший

Методи лікування езофагіту

Лікування езофагіту базується на етіологічному принципі — видалення причини захворювання є основою терапії. Комбінована тактика, яка включає медикаментозне лікування, дієту та корекцію способу життя, забезпечує найкращі результати. Вибір методу лікування залежить від типу езофагіту та ступеня його тяжкості.

Консервативне медикаментозне лікування

Консервативне лікування є першою лінією терапії для більшості випадків езофагіту. Сучасні антисекреторні препарати мають високу ефективність у зниженні кислотопродукції та сприяють загоюванню слизової оболонки. Тривалість лікування становить 4-8 тижнів залежно від тяжкості захворювання.

Основні групи лікарських препаратів:

1. Ингібітори протонної помпи (ІПП) — препарати першого вибору

   • Омепразол 20-40 мг на день
   • Лансопразол 30 мг на день
   • Пантопразол 40 мг на день
   • Ефективність: 80-90% вилікування за 8 тижнів

2. Блокатори H2-рецепторів — препарати другого ряду

   • Фамотидин 20 мг двічі на день
   • Ранітидин 150 мг двічі на день
   • Ефективність нижча, ніж ІПП

3. Прокінетики — препарати для поліпшення моторики

   • Домперидон 10 мг три рази на день
   • Метоклопрамід 10 мг три рази на день
   • Допомагають евакуацію їжі зі шлунку

4. Антацидні препарати — симптоматичне лікування

   • Гідроксид магнію та алюмінію
   • Забезпечують швидке (за 5-15 хвилин) полегшення симптомів
   • Тимчасовий ефект без впливу на одужання

Специфічне лікування різних типів езофагіту:

Тип езофагіту	Основна терапія	Тривалість	Успіх лікування
ГЕРХ-езофагіт	ІПП	8 тижнів	90%
Кандидозний езофагіт	Флуконазол 200 мг/день	14-21 день	95%
ЦМВ-езофагіт	Ганцикловір 5 мг/кг 2р/день	21-28 днів	85%
Хіатальна грижа	ІПП + прокінетики	8-12 тижнів	75%
Лікарсько-індукований	Припинення препарату	2-4 тижні	85%

Дієтотерапія та корекція способу життя

Дієтичні заходи та модифікація способу життя є невід’ємною частиною комплексного лікування езофагіту. Ці простої, але ефективні методи знижують кислотність шлункового вмісту та запалення слизової оболонки. Правильна організація харчування дозволяє значно зменшити симптоми захворювання навіть без медикаментозного лікування.

Рекомендації щодо дієти:

• Уникання гострої, жирної та кислої їжі
• Виключення з раціону кофеїну, чаю та шоколаду
• Відмова від алкогольних напоїв та тютюнокуріння
• Избегание цитрусових фруктів та помідорів
• Прийом їжі малими порціями 5-6 разів на день
• Ужин за 3-4 години до сну

Корекція способу життя:

• Піднесення головного кінця ліжка на 30 см вище ніг
• Прогулянки після їжі протягом 30 хвилин
• Зниження ваги при надлишковій масі тіла
• Зменшення психоемоційного стресу
• Регулярні фізичні вправи помірної інтенсивності

Хірургічне лікування

Хірургічне втручання розглядається при неефективності консервативного лікування або наявності ускладнень езофагіту. Фундоплікація за Ніссеном є найпоширенішою операцією, яка відновлює функцію нижнього стравоходного сфінктера. Показання до операції включають рецидивний езофагіт, стриктури та кровотечі.

Основні хірургічні методи:

1. Лапароскопічна фундоплікація за Ніссеном — обгортання кардії
2. Часткова фундоплікація за Доргом — напівобгортання
3. Бужування стриктур — розширення звужень при стриктурах
4. Резекція стравоходу — видалення невиліковного відділу

Ускладнення езофагіту

Незалежно від причини виникнення езофагіту, при відсутності лікування можуть розвиватися серйозні ускладнення, які погіршують прогноз захворювання. Хронічне запалення слизової оболонки призводить до деструктивних змін у структурі тканин стравоходу. Своєчасна діагностика та лікування дозволяють запобігти розвитку цих небезпечних ускладнень.

Основні ускладнення:

• Стриктури стравоходу — звуження просвіту, трапляється у 10% пацієнтів
• Виразки стравоходу — глибокі дефекти слизової оболонки
• Кровотечі — еррозивні кровотечі з запалених ділянок
• Перфорація — наскрізний дефект стінки стравоходу
• Синдром Барретта — метаплазія слизової оболонки, передрак
• Рак стравоходу — розвивається у 0,1-0,5% пацієнтів з ГЕРХ-езофагітом

Таблиця ускладнень та їх частоти:

Ускладнення	Частота	Факторм ризику	Прогноз
Стриктури	10%	Тяжкий ГЕРХ, радіація	Операція
Барретт	5-15%	ГЕРХ довше 5 років	Моніторинг
Рак	0,1-0,5%	Синдром Барретта	Несприятливий
Кровотеча	2%	Тяжкий езофагіт	Ендоскопія

Профілактика рецидивів езофагіту

Профілактика рецидивів езофагіту є важливою частиною довгострокового управління захворюванням. Дотримання режиму, дієти та прийом підтримуючої терапії значно знижує ризик повторного розвитку симптомів. Пацієнти з ГЕРХ повинні приймати підтримуючу дозу ІПП протягом кількох років або навіть пожиттєво.

Методи профілактики рецидивів:

1. Суворе дотримання дієтичних рекомендацій
2. Постійна корекція способу життя
3. Прийом підтримуючої медикаментозної терапії
4. Регулярні консультації гастроентеролога
5. Ендоскопічне спостереження при синдромі Барретта
6. Контроль психоемоційного стану

Статистика ефективності профілактичних заходів:

• При комплексному дотриманні рекомендацій: 70-80% ремісії
• При приймі ІПП: 85-90% контролю симптомів
• При недотриманні дієти: 50% рецидивів у першому році
• При хірургічному втручанні: 75-85% добрих результатів протягом 5 років