Холангіт являє собою серйозне запалення жовчних протоків, яке часто супроводжується інфекцією та може призвести до небезпечних ускладнень, якщо своєчасно не розпочати лікування. Це захворювання розвивається при накопленні жовчі в протоках або при потраплянні бактеріальної інфекції. Глибоке розуміння причин, симптомів та методів лікування холангіту є критично важливим для швидкої діагностики та ефективної терапії цього стану.
Причини розвитку холангіту
Холангіт виникає внаслідок багатьох факторів, які призводять до закупорки або інфікування жовчних протоків. Розуміння цих причин допомагає в профілактиці та раннім виявленням ризику розвитку захворювання. Найбільш часто холангіт розвивається у пацієнтів з наявною патологією жовчевиділення або при певних захворюваннях.
Основні причини холангіту:
- Жовчні камені (холедохолітіаз) – найчастіша причина, що становить до 80% випадків холангіту
- Доброякісні стриктури жовчних протоків – рубцеві звуження, спричинені попередніми операціями
- Первинний склероз холангіту – прогресуюче запалення і рубцювання протоків
- Злоякісні новоутворення – рак поджирної залози, гепатоцелюлярна карцинома
- Панкреатит – запалення поджирної залози з закупоркою протоків
- Паразитарні інвазії – аскариди та інші паразити в жовчних протоках
- Бактеріальна інфекція – попадання мікроорганізмів під час маніпуляцій або природним шляхом
- Попередні ендоскопічні процедури – як ускладнення ERCP (ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія)
Симптоми холангіту
Клінічні прояви холангіту зазвичай з’являються раптово і мають прогресуючий характер. Тяжкість симптомів залежить від ступеня обструкції, наявності інфекції та загального стану здоров’я пацієнта. Класична триада симптомів холангіту включає жовтяницю, гарячку та біль у верхній частині живота.
Основні симптоми холангіту:
| Симптом | Частота прояву | Опис |
|---|---|---|
| Абдомінальний біль | 70-80% | Гострий, локалізований в епігастрії та правому верхньому квадранті |
| Гарячка | 60-90% | Часто із ознаками озноб та піт |
| Жовтяниця | 60-70% | Забарвлення шкіри та склер в жовтий колір |
| Нудота та блювання | 50-60% | Часто супроводжує біль |
| Темна сеча | 40-50% | Наслідок накоплення білірубіну |
| Світла дефекація | 30-40% | Результат зменшення жовчних пігментів |
| Сверблячка | 20-30% | Викликана накопленням жовчних кислот |
Розширене обстеження виявляє й інші ознаки захворювання, які можуть свідчити про ускладнення або прогресування холангіту. До додаткових симптомів належать слабкість, втомлюваність, зменшення маси тіла та психічні розлади.
Додаткові клінічні ознаки холангіту:
- Гепатомегалія (збільшення печінки на 2-3 см)
- Болючість при пальпації в проекції печінки
- Спленомегалія у випадку портальної гіпертензії
- Конюнктивіт внаслідок жовтяниці
- Гіпотензія та тахікардія при септичному шоку
- Порушення свідомості та дезорієнтація
Діагностичні методи
Діагностика холангіту вимагає комплексного підходу з використанням лабораторних та інструментальних методів дослідження. Своєчасна та точна діагностика дозволяє розпочати адекватне лікування і запобігти розвитку тяжких ускладнень.
Лабораторні тести при холангіті:
-
Повний аналіз крові (CBC)
- Лейкоцитоз (збільшення кількості білих кров’яних тілець)
- Підвищення гемоглобіну при дегідратації
-
Тести функції печінки (LFT)
- Гіпербілірубінемія (понад 3-4 мг/дл)
- Підвищення лужної фосфатази (в 3-4 рази)
- Підвищення гамма-глутамілтрансферази (ГГТ)
- Помірне підвищення АЛТ та АСТ
-
Коагулограма
- Подовження протромбінового часу (ПТЧ)
- Дефіцит вітаміну К
- Тести на маркери інфекції
- C-реактивний білок (СРБ) понад 10 мг/л
- Прокальцитонін понад 2 нг/мл
Інструментальні методи діагностики:
| Метод | Чутливість | Переваги | Недоліки |
|---|---|---|---|
| УЗД печінки | 60-75% | Неінвазивна, безпечна, доступна | Залежить від оператора, обмежена у деяких хворих |
| КТ органів черевної порожнини | 80-90% | Висока чутливість, виявлення причин | Радіаційне навантаження |
| МРХПГ | 85-95% | Найбільша чутливість, без інвазії | Контрастне дослідження, вартість |
| ERCP | 90-95% | Діагностика та лікування | Інвазивна, ризик ускладнень |
| ERCP з холангіографією | 95-98% | Прямовизуалізація протоків | Складна процедура, висока вартість |
Методи лікування холангіту
Лікування холангіту повинно включати комплекс заходів, спрямованих на усунення причини обструкції, боротьбу з інфекцією та підтримання функцій організму. Тактика лікування залежить від ступеня тяжкості захворювання та наявності ускладнень.
Медикаментозне лікування холангіту:
-
Антибіотикотерапія – початкова міцевидотерапія з наступною корекцією за результатами посіву:
- Цефалоспорини III покоління (цефтазидим, цефтріаксон)
- Фторхінолони (ципрофлоксацин, левофлоксацин)
- Метронідазол для анаеробного покриття
- Карбапенеми при септичному шоці
-
Інфузійна терапія – вирівнювання водно-електролітного балансу:
- Кристалоїдні розчини (фізіологічний розчин, розчин Рінгера)
- Введення 3-4 л рідини в перші 24 години
- Коригування електролітів (калій, натрій, кальцій)
- Симптоматичне лікування:
- Анальгетики (парацетамол, нестероїдні протизапальні засоби)
- Спазмолітики (папаверин, дротаверин)
- Противривотні засоби (метоклопрамід, ондансетрон)
- Жарознижуючі препарати при гарячці
Ендоскопічні та інвазивні методи лікування:
- ERCP з сфінктеротомією – розширення отвору сфінктера Одді, видалення камнів
- Екстракція жовчних камнів – механічне видалення обструктивного матеріалу
- Встановлення стента – дренування гнійного матеріалу та жовчі при стриктурах
- Чрескожна транспеченкова холангіостомія – альтернатива при невдалій ERCP
- Літотрипсія – дроблення великих камнів ультразвуком
Хірургічні методи лікування:
- Холедохотомія – розтин спільного жовчного протоку з видаленням камнів та встановленням дренажу
- Холецистектомія – видалення жовчного міхура при його ураженні
- Гепатикоєюностомія – формування анастомозу між печінковим протоком та тонкою кишкою
- Операції на панкреасі – при панкреатиті як причині холангіту
Ускладнення холангіту
Без адекватного та своєчасного лікування холангіт може призвести до серйозних та життєзагрозливих ускладнень. Ці ускладнення вимагають невідкладної медичної допомоги та інтенсивного лікування.
Основні ускладнення холангіту:
| Ускладнення | Частота | Механізм розвитку | Наслідок |
|---|---|---|---|
| Сепсис | 15-25% | Поширення інфекції в системний кровотік | Полісистемна органна недостатність |
| Септичний шок | 5-15% | Вазодилатація та мікроциркуляторний колапс | Летальність 25-50% |
| Гострий панкреатит | 10-20% | Рефлюкс желудкового соку в протоки | Запалення тканини поджирної залози |
| Гепатична енцефалопатія | 5-10% | Накоплення токсичних метаболітів | Втрата свідомості, кома |
| Гостра ниркова недостатність | 10-15% | Гіпотензія та оксидативний стрес | Потреба в діалізі |
| Холангіт-індукована коагулопатія | 20-30% | Поглинання факторів згортання | Кровотечі, гематоми |
Профілактика холангіту
Своєчасна профілактика холангіту поможе запобігти розвитку цього серйозного захворювання та його ускладнень. Профілактичні заходи повинні бути спрямовані на усунення факторів ризику та раннє виявлення патології жовчевиділення.
Основні профілактичні заходи:
- Регулярне обстеження при наявності холелітіазу та дискінезії жовчних протоків
- Своєчасне лікування панкреатиту, гепатиту та інших запальних захворювань
- Дотримання дієти з обмеженням жирів та холестерину
- Контроль маси тіла та фізична активність
- Відмова від алкоголю та паління
- Обережне проведення ERCP та правильна профілактична антибіотикотерапія
- Лікування паразитарних інвазій для запобігання засмічення протоків
Групи ризику, які вимагають посилену профілактику:
- Пацієнти з холелітіазом та холедохолітіазом
- Хворі на первинний склероз холангіту
- Пацієнти після попередніх операцій на жовчевивідних шляхах
- Люди з рецидивуючим панкреатитом
- Пацієнти з новоутворенням голівки поджирної залози
- Хворі на цироз печінки з портальною гіпертензією
- Люди з аномаліями розвитку жовчних протоків
Холангіт залишається актуальною проблемою сучасної медицини, особливо в країнах з низьким стандартом діагностики та лікування. Прогноз захворювання значно покращується при ранній діагностиці та розпочатті адекватної терапії в перші 24-48 годин від появи симптомів. Комплексний підхід до лікування, що включає медикаментозну терапію, ендоскопічні та хірургічні методи, дозволяє досягти успішного результату у більшості пацієнтів.
