Кишкова непрохідність — це серйозна медична стан, при якому частково або повністю припиняється рух хімусу (частково перетравленої їжі) через товстий або тонкий кишечник. Це патологічне явище може виникнути раптово або розвиватися поступово, залежно від причини його виникнення. За медичною статистикою, кишкова непрохідність зустрічається у 10-20 випадків на 100 тисяч населення на рік, що робить її однією з частих причин госпіталізації в гастроентерологічні відділення. Без своєчасного лікування цей стан може призвести до серйозних ускладнень, включаючи перитоніт та септицемію.
Основні причини виникнення кишкової непрохідності
Кишкова непрохідність розділяється на механічну та функціональну форми, кожна з яких має власні причини виникнення. Механічна непрохідність виникає при наявності фізичної перешкоди для проходження вмісту кишечника, тоді як функціональна форма характеризується порушенням моторики кишечника без видимої перешкоди. Розуміння основних факторів ризику дозволяє своєчасно попередити розвиток цього серйозного стану.
Механічні причини кишкової непрохідності
Механічні причини становлять приблизно 80% всіх випадків кишкової непрохідності в дорослих пацієнтів. Вони виникають при наявності фізичного перешкоджання просуванню харчових мас через кишечник. Рубцеві спайки та злоякісні новоутворення лідирують серед механічних причин у розвинутих країнах.
Основні механічні причини:
-
Спайки кишечника (найчастіша причина у 60-75% випадків)
- Розвиваються після хірургічних втручань
- Утворюються внаслідок запалення чи травми
- Зростають поступово протягом місяців і років
-
Злоякісні новоутворення (карциноми кишечника)
- Зустрічаються у 15-20% випадків механічної непрохідності
- Найчастіше локалізуються в товстому кишечнику
- Викликають стенозування просвіту органу
-
Грижі (звичайні та параумбілікальні)
- Вхідні ворота для проникнення петель кишечника
- Можуть виникнути у будь-якому місці черевної стінки
-
Кишкові поліпи та дивертикули
- Поліпи рідко викликають повну непрохідність
- Дивертикулез частіше зустрічається у пацієнтів старшого віку
- Каловий дезобструкція та безоари
- Утворення твердих мас у просвіті кишечника
- Безоари (волокнисті комки) виникають після прийому волокнистої їжі
Функціональні причини непрохідності
Функціональна непрохідність, відома також як парез кишечника, становить близько 20% всіх випадків. При цій формі моторна активність органа порушується, що призводить до застою вмісту без видимої механічної перешкоди. Стан може розвиватися після операцій, внаслідок електролітних розладів або неврологічних захворювань.
Функціональні причини включають:
- Парез кишечника після хірургічних операцій (найчастіша причина)
- Синдром роздратованого кишечника в його важких формах
- Неврологічні захворювання (паркінсонізм, склероз)
- Метаболічні розлади (гіпокаліємія, гіпокальцемія)
- Медикаментозне гальмування (опіоїди, антихолінергічні препарати)
- Запальні процеси (ентеріт, коліт)
Клінічні симптоми кишкової непрохідності
Симптоми кишкової непрохідності залежать від типу, локалізації та тривалості захворювання. Гострі симптоми можуть виникнути раптово, особливо при повній механічній непрохідності, тоді як хронічна форма розвивається поступово. Важливо розпізнати першопочаткові ознаки захворювання для своєчасного звернення до медичних фахівців.
Ранні симптоми непрохідності
Ранні симптоми виникають у перші години після розвитку непрохідності та являють собою важливі сигнали для негайного звернення до лікаря. Ці ознаки найбільш виражені при повній механічній непрохідності тонкого кишечника. Своєчасне розпізнавання цих симптомів значно покращує прогноз лікування.
Основні ранні симптоми:
-
Гострий biль у животі
- Спазматичний характер біль
- Посилюється хвилями з інтервалом 5-15 хвилин
- Локалізація залежить від рівня непрохідності
-
Нудота та блювання
- Виникає на ранніх етапах
- Блювотні маси можуть містити жовч або каловий запах
-
Здуття живота
- Виникає внаслідок накопичення газів
- Живіт стає напруженим та болючим при пальпації
- Затримання газів і калу
- Один з найхарактеристичніших симптомів
- При повній непрохідності гази та калові маси не виділяються взагалі
Пізні симптоми та ускладнення
Пізні симптоми виникають через 24-48 годин після початку непрохідності і свідчать про розвиток важких ускладнень. При тривалій непрохідності виникає дегідратація, електролітна дисбаланс та токсемія. Ці симптоми вимагають невідкладної медичної допомоги та часто потребують хірургічного втручання.
| Пізні симптоми | Причина виникнення | Небезпека |
|---|---|---|
| Загальна слабість | Дегідратація та електролітна дисбаланс | Колапс, потрібна інтенсивна терапія |
| Підвищена температура | Токсемія, ймовірне перфорування | Сепсис, перитоніт |
| Асиметрія живота | Здуття окремих петель | Некроз стінки кишечника |
| Зниження артеріального тиску | Кровотеча в просвіт, дегідратація | Геморагічний шок |
| Частий пульс | Серцева недостатність | Серцева аритмія |
Діагностичні методи
Діагностика кишкової непрохідності базується на клінічній картині, фізикальному обстеженні та інструментальних методах дослідження. Сучасні технології дозволяють швидко виявити тип і місцезнаходження непрохідності, що є вирішальним для вибору методу лікування. Комплексний діагностичний підхід значно підвищує точність встановлення діагнозу.
Клінічне обстеження та анамнез
Ретельне збирання анамнезу та фізикальне обстеження залишаються найважливішими етапами діагностики. Лікар повинен з’ясувати час виникнення симптомів, наявність попередніх операцій та хронічних захворювань. При пальпації живота виявляються спецефічні симптоми, які допомагають локалізувати місце непрохідності.
Елементи клінічного обстеження:
- Аускультація живота (послаблення або посилення перистальтики)
- Перкусія живота (тимпаніт при здутті)
- Пальпація живота (вибухливий біль, захоронення за типом «дошки»)
- Ректальне дослідження (виявлення перешкод в прямій кишці)
- Збір деталей про попередні операції та травми
Лабораторні дослідження
Лабораторні тести допомагають оцінити тяжкість стану пацієнта та наявність ускладнень. При кишковій непрохідності спостерігаються характерні зміни в крові, які свідчать про дегідратацію, електролітну дисбаланс та можливий некроз кишечника. Ці показники також використовуються для моніторингу ефективності лікування.
Основні лабораторні показники:
| Показник | Норма | При непрохідності | Клінічна значимість |
|---|---|---|---|
| Гемоглобін | 120-160 г/л | ↑ (гемоконцентрація) | Дегідратація |
| Натрій | 135-145 ммоль/л | ↓ | Ризик судом |
| Калій | 3,5-5,0 ммоль/л | ↓ | Серцева аритмія |
| Хлориди | 95-105 ммоль/л | ↓ | Метаболічний алкаліз |
| Креатинін | 60-100 мкмоль/л | ↑ | Гостра ниркова недостатність |
| Лактат | <2 ммоль/л | ↑ | Ішемія органів |
Інструментальна діагностика
Інструментальні методи дослідження забезпечують точну локалізацію непрохідності та визначення її причини. Рентгенографія живота залишається першою лінією візуалізації, але комп’ютерна томографія надає більш детальну інформацію про стан кишечника. Ультразвукова діагностика часто використовується як доповнення, особливо при дитячій непрохідності.
Основні методи інструментальної діагностики:
-
Рентгенографія живота в два проекції
- Виявляє рівні рідини та газу ("чашечки Клойбера")
- Показує розширення кишечника
- Найдоступніший метод в амбулаторних умовах
-
Комп’ютерна томографія (КТ)
- Найвища точність діагностики (90-95%)
- Визначає причину непрохідності
- Виявляє ознаки ішемії кишечника
-
Ультразвукова діагностика (УЗД)
- Неінвазивний метод
- Особливо корисна при дитячій непрохідності
- Дозволяє визначити складність і локалізацію
- Ентероклізис (контрастне дослідження)
- Контрастна рідина подається через назогастральний зонд
- Показує точну локалізацію спайок
- Застарілий, але все ще інформативний метод
Методи лікування кишкової непрохідності
Вибір методу лікування залежить від типу непрохідності (механічна чи функціональна), її локалізації, тяжкості стану пацієнта та наявності ускладнень. Консервативне лікування спрямоване на поновлення проходимості кишечника без хірургічного втручання, тоді як хірургічне лікування застосовується при неефективності консервативних методів. Своєчасна діагностика та вибір адекватної тактики лікування значно покращують результати лікування та зменшують летальність.
Консервативне лікування
Консервативне лікування являє собою першу лінію терапії при частковій непрохідності та функціональних формах захворювання. Цей підхід спрямований на відновлення рідини та електролітів, зменшення внутрішньокишкового тиску та поновлення моторної активності кишечника. Успішність консервативного лікування становить 60-80% при умові своєчасного початку терапії.
Компоненти консервативного лікування:
-
Назогастральна декомпресія
- Введення зонда в шлунок через ніс
- Евакуація газів та рідини
- Зменшення вздуття живота і болю
-
Парентеральна регідратація
- Відновлення рівня рідини в організмі
- Корекція електролітної дисбалансу
- Введення від 2 до 4 літрів рідини на добу
-
Фармакотерапія
- Антибіотики широкого спектру дії (профілактика)
- Прокінетики для стимуляції моторики (метоклопрамід)
- Знеболювальні препарати при необхідності
- Дієтичні обмеження
- Голодування протягом першого періоду
- Поступове введення легкої їжі після поновлення функції
Хірургічне лікування
Хірургічне лікування показане при повній механічній непрохідності, наявності ознак ішемії кишечника або після невдалого консервативного лікування. Операція спрямована на усунення причини непрохідності та розташування, а також видалення некротичних тканин у разі необхідності. Час оперативного втручання критичний — найкращі результати досягаються в першу добу від початку захворювання.
Основні хірургічні методи:
-
Адгезіолізис (розділення спайок)
- Найчастіший метод хірургічного лікування
- Успішність становить 80-90%
- Ризик рецидиву — 10-15% протягом 5 років
-
Резекція кишечника
- Видалення нежиттєздатних ділянок
- Необхідна при перфорації чи гангрені
- Вища летальність порівняно з адгезіолізисом
-
Обхідне шунтування (анастомоз)
- При неможливості видалення перешкоди
- Найчастіше при раковому ураженні
- Дозволяє відновити проходимість
- Мініінвазивна лапароскопія
- Менш травматична альтернатива відкритим операціям
- Скорочує період відновлення
- Підходить не для всіх випадків
Профілактика рецидиву
Профілактика рецидиву кишкової непрохідності є важливою частиною комплексного лікування. Факт, що близько 10-25% пацієнтів мають рецидив непрохідності протягом п’яти років після першого епізоду, свідчить про необхідність серйозного ставлення до профілактичних заходів. Дотримання правил профілактики значно зменшує ризик повторного розвитку захворювання.
Заходи профілактики рецидиву:
- Правильне харчування з достатньою кількістю клітковини
- Запобігання запорам шляхом медикаментозної корекції
- Регулярна фізична активність згідно з можливостями
- Уникнення важких фізичних навантажень в перший місяць після лікування
- Усунення звичок, що сприяють запорам (гіпо динамія, неправильне харчування)
- Регулярні консультації з гастроентерологом при хронічних формах
- Своєчасне лікування основного захворювання (колеків, пухлини)
- Дотримання призначень лікаря щодо медикаментозної терапії
