Хронічний панкреатит — це прогресуюче запалення підшлункової залози, яке призводить до незворотних змін в її тканинах та порушення функцій органу. Це серйозне захворювання значно впливає на якість життя пацієнтів і потребує комплексного підходу до лікування. За даними Всесвітної організації охорони здоров’я, хронічний панкреатит діагностується у 5-10 осіб на 100 тисяч населення. Розуміння причин, клінічних проявів та методів лікування необхідне для ефективного управління цим захворюванням.
Визначення та епідеміологія хронічного панкреатиту
Хронічний панкреатит характеризується довготривалим запальним процесом, який призводить до фіброзу і атрофії залози. Захворювання розвивається поступово, часто залишаючись невиявленим на ранніх стадіях розвитку. Експерти відзначають, що у чоловіків захворювання діагностується в 1,5-2 рази частіше, ніж у жінок. Середній вік дебюту захворювання становить 45-55 років.
Основні характеристики хронічного панкреатиту:
- Прогресуючий характер запалення і деструкції паренхіми
- Формування рубцевої тканини та атрофія залози
- Стійка втрата функцій органу
- Розвиток екзокринної та ендокринної недостатності
- Збільшення ризику розвитку раку підшлункової залози
Основні причини розвитку хронічного панкреатиту
Етіологічні фактори хронічного панкреатиту різноманітні і часто взаємопов’язані. Кожна причина має специфічні механізми впливу на тканини залози, що визначає перебіг захворювання. Встановлення точної причини важливе для розробки індивідуальної схеми лікування та профілактики прогресування.
Основні причини розвитку захворювання:
| Причина | Процент випадків | Характеристика |
|---|---|---|
| Хронічна алкоголізація | 60-70% | Прямий токсичний вплив етанолу на паренхіму |
| Запалення жовчних проток | 10-15% | Обструкція головної протоки залози |
| Автоімунні розлади | 5-10% | Синтез аутоантитіл проти антигенів залози |
| Генетичні мутації | 3-5% | Дефекти генів CFTR, PRSS1, SPINK1 |
| Ідіопатичні форми | 10-15% | Невстановлена етіологія |
Крім того, хронічний панкреатит може розвиватися внаслідок травм живота, гіперліпідемії, тютюнопаління та тривалого прийому деяких медикаментів.
Клінічні симптоми і прояви захворювання
Клінічна картина хронічного панкреатиту варіює залежно від стадії захворювання та наявності ускладнень. На ранніх стадіях симптоми можуть бути неспецифічними та легко плутатися з іншими захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Більшість пацієнтів звертаються за медичною допомогою вже при значних змінах функцій органу.
Основні симптоми хронічного панкреатиту:
-
Біль в животі
- Локалізація: епігастральна область, ліва половина живота
- Характер: тупий, ноючий, іноді схваткоподібний
- Інтенсивність: варіює від легкого дискомфорту до інтенсивного болю
- Триття: постійний або переривистий, часто нічний
-
Порушення травлення
- Метеоризм та здуття
- Діарея з ознаками стеатореї
- Закрепи
- Блювання
- Втрата апетиту
-
Симптоми екзокринної недостатності
- Втрата ваги
- Дефіцит жиророзчинних вітамінів
- Зниження м’язової маси
- Гіпопротеїнемія
- Симптоми ендокринної недостатності
- Гіперглікемія
- Розвиток діабету
- Порушення метаболізму
Крім того, пацієнти можуть скаржитися на загальну слабкість, втомлюваність і зниження якості життя.
Діагностичні методи та критерії
Діагностика хронічного панкреатиту ґрунтується на комбінації клінічних даних, лабораторних показників та інструментальних методів дослідження. Правильна діагностика важлива для розрізнення хронічного панкреатиту від інших захворювань однієї локалізації. Складність діагностики полягає в тому, що на ранніх стадіях захворювання результати обстежень можуть бути нормальними.
Методи лабораторної діагностики:
-
Аналіз крові
- Підвищення амілази (менш специфічно)
- Підвищення ліпази
- Підвищення трипсину
- Глюкоза натще, HbA1c (при ендокринній недостатності)
- Оцінка функції залози
- Еластаза-1 в калі
- Холестерин крові
- Жирові кислоти в фекаліях
- Коагулограма
Інструментальні методи обстеження:
| Метод | Чутливість | Переваги | Недоліки |
|---|---|---|---|
| УЗД | 60-80% | Доступність, безпека | Залежить від оператора |
| КТ | 85-95% | Висока точність | Опромінення, вартість |
| МРТ/МРХГ | 90-100% | Деталізація | Тривалість, контрастні речовини |
| ЕНДОУЗД | 95-100% | Високий розподіл | Інвазивність, ризик ускладнень |
| Секретин-панкреатичний тест | 100% | Функціональна оцінка | Складність, доступність |
Стадії розвитку хронічного панкреатиту
Хронічний панкреатит розвивається поступово, проходячи кілька стадій морфологічних та функціональних змін. Класифікація за стадіями допомагає лікарям оцінити тяжкість захворювання та прогнозувати перебіг. Розуміння стадійності важливе для вибору тактики лікування.
Стадійність хронічного панкреатиту:
-
Стадія А (ремісія)
- Мінімальні клінічні прояви
- Нормальні або незначно підвищені ферменти
- Структура залози без істотних змін
-
Стадія В (рецидивуючі напади)
- Періодичний біль
- Епізодичне підвищення ферментів
- Помірні структурні зміни залози
-
Стадія С (персистуючий панкреатит)
- Постійні симптоми
- Постійно підвищені ферменти
- Виражені структурні зміни
- Стадія D (термінальна)
- Важкі клінічні прояви
- Виражена екзо- та ендокринна недостатність
- Атрофія паренхіми, цироз залози
Методи консервативного лікування
Консервативне лікування хронічного панкреатиту направлено на зменшення болю, відновлення функцій залози та профілактику ускладнень. Успіх лікування залежить від приверженості пацієнта рекомендаціям та своєчасності медичного втручання. Переважна більшість пацієнтів на ранніх стадіях захворювання можуть контролювати симптоми консервативними методами.
Основні компоненти консервативної терапії:
-
Дієтичні рекомендації
- Обмеження жирів до 50-70 г/день
- Зменшення обсягу порцій
- Виключення алкоголю повністю
- Заборона гострої та копченої їжі
-
Медикаментозна терапія
- Спазмолітики: папаверин, дротаверин
- Анальгетики: парацетамол, трамадол
- Інгібітори кислотності: омепразол, фамотидин
- Ферментні препарати: панкреатин, ліпаза
-
Ферментозамісна терапія
- Панкреатин з дозуванням 25000-40000 ОД ліпази
- Прием перед їжею або під час прийму їжі
- Курс тривалістю кілька місяців
- Оцінка ефективності через 2-3 тижні
- Корекція дефіцитів
- Вітаміни A, D, E, K
- Препарати кальцію та магнію
- Інсулін при ендокринній недостатності
- Коригування гіперліпідемії
Інтервенційні та хірургічні методи лікування
Інвазивні методи лікування показані при неефективності консервативної терапії та наявності ускладнень. Показаннями до проведення інтервенційних втручань є персистуючий біль, обструкція протоки залози та псевдокісти. Вибір методу залежить від характеру змін та технічної можливості їх виконання.
Інтервенційні методи:
-
Ендоскопічна терапія
- Сфінктеротомія головної протоки
- Видалення конкрементів
- Стентування протоки
- Дренування псевдокіст
-
Чалькова терапія
- Екстракорпоральна ударна хвильова літотрипсія
- Внутридуктальна голкова ніфедипінова ліфотрипсія
- Лазерна літотрипсія
- Хірургічні втручання
- Латеральна панкреатоєюностомія
- Панкреатодуоденектомія
- Дистальна резекція селезінкозберігаючим методом
- Сфінктеропластика
Профілактика та управління хронічним панкреатитом
Успішне управління хронічним панкреатитом вимагає активної участі пацієнта та регулярного спостереження спеціалістом. Первинна та вторинна профілактика значно знижує ризик прогресування захворювання та розвитку ускладнень. Освітня робота з пацієнтами играє важливу роль у довгостроковому результаті лікування.
Рекомендації з профілактики та управління:
-
Зміни способу життя
- Повний відказ від алкоголю
- Припинення тютюнопаління
- Регулярні помірні фізичні навантаження
- Управління стресом
-
Медичне спостереження
- Кварцальні прийми гастроентеролога
- Щорічна комплексна переоцінка
- УЗД динамічного контролю кожні 6-12 місяців
- Діагностика ракових трансформацій
- Контроль супутніх захворювань
- Лікування гіперліпідемії
- Контроль цукрового діабету
- Терапія захворювань жовчовивідних шляхів
Хронічний панкреатит потребує довгострокового, комплексного підходу з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта і етіологічних факторів захворювання.
