Рак печінки є одним з найбільш серйозних онкологічних захворювань у світі. Щорічно на цей вид раку припадає більше 840 тисяч нових випадків діагностики. Це злоякісне новоутворення розвивається з клітин печінки та характеризується агресивним перебігом. Розуміння симптомів, причин та методів лікування цього захворювання критично важливо для своєчасного виявлення та підвищення ймовірності успішного лікування.
Типи раку печінки
Рак печінки поділяється на кілька основних типів, які відрізняються походженням та характеристиками клітин. Первинний рак печінки розвивається безпосередньо в тканинах печінки, тоді як вторинний рак є результатом метастазування з інших органів. Найпоширенішим типом первинного раку печінки є гепатоцелюлярна карцинома, яка становить близько 80% всіх випадків. Крім того, розрізняють холангіокарциному та гепатобластому.
Основні типи раку печінки:
- Гепатоцелюлярна карцинома (ГЦК) – виникає з гепатоцитів
- Холангіокарцинома – розвивається з жовчних протоків
- Гепатобластома – зустрічається переважно у дітей
- Ангіосаркома – рідкісна форма, що виникає з клітин кровоносних судин
- Лімфома печінки – первинна лімфома органу
Причини виникнення раку печінки
Рак печінки розвивається внаслідок дії численних факторів ризику, які можуть накопичуватися впродовж років. Розуміння цих факторів допомагає людям, які мають підвищений ризик, приймати профілактичні заходи. Вірус гепатиту В та С є найпоширенішими причинами розвитку гепатоцелюлярної карциноми у світі. На території України та інших країн постсовітського простору прослідковується значна кореляція між циррозом печінки та виникненням онкологічного захворювання.
Основні причини та фактори ризику:
- Хронічна інфекція вірусом гепатиту В (ВГВ)
- Хронічна інфекція вірусом гепатиту С (ВГС)
- Цироз печінки незалежно від причини розвитку
- Зловживання алкоголем та алкогольна хвороба печінки
- Неалкогольна жирова хвороба печінки (НЖХП)
- Вплив афлатоксину (продукт плісняви на продуктах)
- Ожиріння та цукровий діабет другого типу
- Тютюнопаління та пасивне куріння
- Спадкові захворювання печінки
- Хронічні аутоімунні захворювання печінки
Симптоми раку печінки
Симптоми раку печінки часто виявляються на пізніх стадіях захворювання, що значно ускладнює лікування. На ранніх етапах розвитку цей вид раку може перебігати без явних клінічних проявів. Симптоми з’являються, коли пухлина досягає значного розміру або поширюється за межі органу. Пацієнти часто звертаються до лікарів уже при наявності симптомів локального розповсюдження або системних ознак раку.
Ранні симптоми раку печінки:
- Біль у верхній частині живота, особливо у правій стороні
- Відчуття розпирання та тяжкості в животі
- Втрата апетиту та нудота
- Втрата ваги без видимих причин
- Слабість та загальна втомлюваність
- Гарячка та підвищення температури тіла
Пізні симптоми захворювання:
| Симптом | Описання | Частота виявлення |
|---|---|---|
| Жовтяниця | Пожовтіння шкіри та склер очей | 50-70% |
| Асцит | Накопичення рідини в черевній порожнині | 40-60% |
| Портальна гіпертензія | Підвищений тиск у ворітній вені | 30-50% |
| Гепатомегалія | Збільшення розмірів печінки | 70-80% |
| Варикозне розширення вен | Розширення вен стравоходу | 25-40% |
| Енцефалопатія | Порушення функцій мозку | 15-30% |
Діагностика раку печінки
Своєчасна діагностика раку печінки є основним фактором, що впливає на прогноз та результати лікування. Сучасна медицина розпоряджається широким арсеналом методів для виявлення цього захворювання на різних стадіях розвитку. Діагностичні процедури включають клінічне обстеження, лабораторні тести та інструментальні методи дослідження. Найточніші результати досягаються при комбінованому використанні кількох методів діагностики.
Лабораторні методи діагностики:
- Аналіз крові на альфа-фетопротеїн (АФП)
- Визначення вмісту билірубіну та фракцій білків
- Дослідження активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ГГТ)
- Коагулограма для оцінки функції синтезу білків
- Анти-ВГВ та анти-ВГС (серологічні маркери)
- Визначення рівня альбуміну
Інструментальні методи дослідження:
- Ультразвукова діагностика (УЗД) печінки
- Комп’ютерна томографія (КТ) з контрастним посиленням
- Магнітно-резонансна томографія (МРТ)
- Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ)
- Біопсія печінки з гістологічним аналізом
- Еластографія для оцінки фіброзу
Стадії розвитку раку печінки
Стадіювання раку печінки є критичним етапом в діагностиці, оскільки визначає стратегію лікування та прогноз виживання. Міжнародна класифікація TNM розділяє рак печінки на чотири основні стадії залежно від розміру пухлини, наявності лімфатичних вузлів та метастазів. Система BCLC (Barcelona Clinic Liver Cancer) також широко використовується для оцінки стадії захворювання в осіб з циррозом печінки.
| Стадія | Розмір пухлини | Поширення | Прогноз виживання (5 років) |
|---|---|---|---|
| Стадія І | Менше 5 см | Без поширення | 70-80% |
| Стадія ІІ | 5-10 см або кілька дрібних | Без судинної інвазії | 50-60% |
| Стадія ІІІ | Будь-який розмір | Судинна інвазія | 20-30% |
| Стадія ІV | Будь-який розмір | Метастази | 5-15% |
Методи лікування раку печінки
Вибір методу лікування раку печінки залежить від стадії захворювання, функціонального стану печінки та загального стану здоров’я пацієнта. Сучасна онкологія пропонує комплексний підхід, який поєднує кілька методів лікування. Успіх терапії значною мірою залежить від ранньої діагностики та своєчасного початку лікування.
Хірургічне лікування
Хірургічне втручання залишається найефективнішим методом лікування раку печінки на ранніх стадіях. Резекція печінки дозволяє досягти повного видалення пухлини та оточуючих тканин. Трансплантація печінки може бути розглянута у відібраних пацієнтів з циррозом печінки.
Типи хірургічних операцій:
- Часткова резекція печінки (гепатектомія)
- Біобала гепатектомія (видалення окремих сегментів)
- Правобічна або лівобічна гепатектомія
- Ортотопна трансплантація печінки
- Радіочастотна абляція (РЧА) пухлини
Мінінвазивні методи лікування
Мінінвазивні методи дозволяють контролювати рак печінки при мінімальному пошкодженні здорової тканини органу. Ці методи особливо цінні для пацієнтів, у яких операція неможлива через важкість их загального стану. Ефективність мінінвазивних методів зростає при поєднанні їх з іншими видами терапії.
Мінінвазивні методи:
- Трансартеріальна хемоемболізація (ТАХЕ)
- Радіочастотна абляція (РЧА)
- Мікрохвильова абляція
- Кріоабляція
- Чреззшкірна етанолізація
- Лазерна абляція
Системна терапія
Системна терапія використовується при поширених формах раку печінки, коли локальні методи недостатньо ефективні. Таргетна терапія та імунотерапія показали обнадійливі результати у вирішенні проблеми лікування розповсюджених форм захворювання. Комбінація лікарських препаратів часто дає кращі результати, ніж монотерапія.
Препарати системної терапії:
- Сорафеніб (мультитирозинкіназний інгібітор)
- Ленватиніб (рецепторний інгібітор кіназ)
- Атезолізумаб з bevacizumab (імунна комбінація)
- Нінтеданіб
- Регорафеніб (для пацієнтів після сорафенібу)
- Кабозантиніб
Радіаційна терапія
Зовнішня променева терапія застосовується як паліативний метод для контролю болю та симптомів захворювання. Стереотаксична радіохірургія дозволяє точно спрямувати радіацію на пухлину з мінімальним впливом на здорову тканину. Частинкова терапія також розглядається як перспективний метод лікування.
Методи радіаційного лікування:
- Конформна 3D-радіотерапія
- Інтенсивно модульована радіотерапія (IMRT)
- Стереотаксична абляційна радіотерапія (SABR)
- Протонна терапія
- Заплаво-нейтронна терапія
Профілактика раку печінки
Профілактика раку печінки базується на усуненні факторів ризику та ранньому виявленні захворювання. Вакцинація проти гепатиту В є найефективнішим методом первинної профілактики в популяції. Вторинна профілактика спрямована на осіб з групи ризику і включає регулярні обстеження та моніторинг.
Профілактичні заходи:
- Вакцинація проти гепатиту В (3 дози вакцини)
- Гігієнічні заходи для запобігання передачі ВГС
- Обмеження або припинення вживання алкоголю
- Контроль ваги та здоровий спосіб життя
- Регулярні обстеження для осіб з циррозом печінки
- УЗД скринінг кожні 6 місяців для груп ризику
- Лікування гепатиту В та С
- Контроль цукрового діабету
Прогноз та виживаність
Прогноз раку печінки значною мірою залежить від стадії, на якій було діагностовано захворювання, та загального стану здоров’я пацієнта. Медіана виживання для невиліковного раку печінки без лікування становить 3-6 місяців. При своєчасному виявленні та адекватному лікуванні показники виживання суттєво поліпшуються.
Показники п’ятирічного виживання за стадіями:
| Стадія | Частка пацієнтів | Середня медіана виживання |
|---|---|---|
| Стадія І | 15-20% | 60-80 місяців |
| Стадія ІІ | 25-30% | 40-50 місяців |
| Стадія ІІІ | 20-25% | 15-25 місяців |
| Стадія ІV | 40-45% | 3-8 місяців |
Рак печінки залишається викликом сучасної онкології через пізнє виявлення та агресивний перебіг. Комбінована терапія з використанням хірургічних методів, системної та радіаційної терапії дозволяє досягати кращих результатів. Для осіб з групи ризику критично важливо дотримуватися рекомендацій щодо профілактики та регулярного моніторингу.
